Для українців 22 червня - це просто день, коли один тиран напав на іншого

Друга Світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. Але ми сьогодні навіщось підтримуємо радянський наратив і відмічаємо сакральну для совків дату 22 червня. Хай навіть у вигляді типу дня трауру.

З першого дня Друга Світова війна принесла смерть і загибель на територію України. В перші ж дні війни бомбовим ударам були піддані українські міста, українці почали гинути в складі польської армії на фронті з німцями. Почало гинути єврейське населення Західної України. А зовсім скоро радянські війська вдарять в спину полякам. І з 17 вересня ще сотні українців загинуть в боях з більшовицькими загарбниками.

А потім сотні тисяч потраплять до радянських концтаборів, будуть розстріляні в Катині чи будуть вивезені на голодну смерть до Сибіру та Казахстану.

Це я до того, що день трауру за жертвами Другої Світової має відзначатися в день, коли ця війна прийшла на наші землі. А це - 1 вересня.

Відверто не розумію, навіщо ми взагалі прив'язуємося до радянської міфології. Нам треба вибудовувати свій погляд на ту війну. І в цьому погляді не має бути місця ніяким червоним дням радянського культу. Для українців - це просто день, коли один тиран напав на іншого. До України це не мало ніякого значення, окрім того, що мільйони людей з двох боків радянсько-німецького протистояння були втягнуті у не свою війну.