Чому у Зеленського й досі великі рейтинги

Сьогодні КМІС опублікував результати соціологічного дослідження, яке проводили з 10 до 15 вересня. Звісно, e чомусь соціологію можна піддавати сумніву, хоча остаточно берега пустилися тільки в одній компанії. Також ці результати динамічні, можуть і будуть змінюватися. Але почуття двоякі.

Головне – це все насєлєніє, якому вічно «а какая разніца», схоже, невиправне. Високі результати в Зеленського та його слуг формуються не внаслідок результатів їхньої діяльності, а виключно в результаті вміло показаної на олігархічних телеканалах картинки й роздутої владою пропаганди. Цих хоч голодом мордуй, хоч шкіру з них дери, головне для них черговий вкид владної пропаганди. Але зараз навіть пропагандистського ресурсу на всіх не вистачає, тому накачують до безумства іміджеву картинку особисто Зеленського, якому зберігають і навіть трохи підтягують рейтинг. На слуг уже не вистачає. Тому вони значно нижче. Але також зафіксувалися на першій позиції, попри незліченні зашквари й мега-корупцію. Проте тут іде спад.

Європейська Солідарність та Петро Порошенко чітко зафіксувалися на другому місці із значним відривом від інших суперників. Уся кампанія владної та олігархічної пропаганди спрямована проти Петра Порошенка, не рухаючи його конкурентів. Тому поки розрив із Зеленським зберігається. Але перемога можлива. Просто треба глянути на ці результати й нарешті викреслити для себе всіх тих «свідків антирейтингу» та «хай нам дасть нове ліцо». Адже бачимо, що крім Порошенка, ніхто навіть близько не наближається до знакових результатів. Звісно, що результат буде недостатній, коли проти нього борються не лише противники, але й такі собі, ніби «свої». Маємо тільки одного кандидата й потрібно впрягатися виключно в його підтримку.

А от слуги внаслідок свого просідання фактично вирівнюються з результатами партії ЄС. Тепер вам зрозуміло, чому така атака пішла на партію та громадські організації навколо ЄС з боку деяких колишніх волонтерів та осіб із категорії «я ж за Пороха, але...» Усе продається. Так, як сьогодні остаточно з молотка пішов Голос, так і деякі колишні колеги вирішили «їсти не просто хліб, а хліб з маслом".

Юля явно втратила динаміку і її бажання всидіти на двох кріслах відіграє своє. Занепадає й ОПЗЖ разом з Бойком. Зате лізуть вгору спеціальні проєкти: Гройсмана, Мураєва, Смєшка, ще тримається, але вже просідає шаріївська компанія. Тут ще нема в списку партії Мураєва, а вона теж полізла уверх. Те, що йде переділ пирога між проросійськими силами, мені якось байдуже. Це навіть у чомусь добре, тільки б сумарно не добирали нових виборців, як це було недавно із Шарієм. А от розтягування голосів патріотичного середовища – це вже явне зло. Хоче наш нарід мати замість збанкротованих Самопомочі й Голосу інші аналогічні замінники. Але й усе це такий самий результат владної та олігархічної пропаганди проти Порошенка. А пропозиція під замовника завжди пришкандибає...

А загалом, коли спостерігаю за нашим «мудрим нарідом», то стає все сумніше. Вони адекватно зможуть проголосувати лише, коли відчують найстрашнішу загрозу. Ще маю надію, що холодильник і платіжки комусь привідкриють очі, але надії на мудрий вибір таких ходячих шлунків у мене небагато. Зрештою, з погляду історії якихось зайвих 300 років – не такий уже й значний термін...