Чому нам не треба кланятися Заходу. Історія однієї зустрічі з Рейганом

Згадаймо подію якраз тридцятирічної давнини! 

ТИХА ДИПЛЬОМАТІЯ 

Історія однієї світлини 

Ця зустріч відбулася 29 травня 1988 року у бальній залі резиденції американського посла у СССР Джека Метлока «Спасо-Гаус» у середмісті Москви.

У залі стояли дванадцять квадратових столів, на яких рясніли білі картки з американським гербом і з іменами запрошених. Загалом їх нараховувалося 150.

На офіційному прийнятті президента Рональда Рейґана були три групи. Перша – євреї-відмовники й етнічні німці, які хотіли виїхати із СССР, друга група – щойно звільнені з ув'язнення антирадянщики та третя, найменша, – служителі культів (серед яких православний священник Ґеорґій Едельштейн, батько майбутнього спікера ізраїльського кнесету). 

Реґламент зустрічі передбачав вітання посла Метлока, по одному виступу представників єврейського, дисидентського та релігійного рухів, а також спіч у відповідь президента Рейґана. 

Від Комітету захисту Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Америка запросила голову комітету Івана Геля та Ольгу Горинь (яка прийшла у вишиванці), від Української Гельсінкської групи (УГГ) та редакції «Українського вісника» – Михайла Гориня та Вячеслава Чорновола. Від України були також Ірина Калинець та Петро Рубан. 

Вячеслав Чорновіл був запрошений за один стіл з президентом Рональдом Рейґаном і держсекретарем Джорджем Шульцем. Перша пані ЗСА Ненсі Рейґан очолювала столик, за яким сиділа Ольга Горинь.

Михайло Горинь згадував зустріч з президентом Рейґаном як «сміливий крок далекоглядного державного діяча». 

Справді, після зустрічі були леґалізовані національні церкви – Українська греко-католицька та Українська автокефальна православна, ліквідовані концтабори для політв'язнів, а окуповані республіки (насамперед Балтії) проголосили відновлення державности. 

Вячеслав Чорновіл дотримувався подібної до Михайла Гориня думки. Проте під час виборчої кампанії 1990 року як кандидат у народні депутати УССР і Львівської облради згадав про зустріч з Рональдом Рейґаном у Москві, зауваживши: «Не знаю, як це назвати – честь чи не честь, бо це чужий керівник, – казав Вячеслав Чорновіл. – Не треба нам так дуже кланятися Заходу, не принесуть вони нам визволення на тарілочці…»

І мав рацію.

На Великдень 1991 року Джек Метлок (на світлині сидить праворуч од Рейґана) приїздив до Києва на річницю відкриття фонду Джорджа Сороса «Відродження». Під час зустрічі я дізнався, що Метлок схиблений на Пушкіні та инших імперських «світочах». Він виступав за оновлення совітської імперії на кшталт Горбачова та раннього Кравчука, що зрештою виплодило «котлету по-київськи» – сумновідому промову президента Джорджа Буша-ст. у Верховній Раді УРСР 1 серпня 1991 року. У тій промові дідусь Буш застерігав українців од «самогубного націоналізму», що її різко розкритикував Вячеслав Чорновіл. 

Джек Метлок, виступаючи у Національному прес-клюбі ЗСА у 2015 році, заявляв, що Україна «не може нормально існувати у відриві від [Московії]». Поставки Україні західної зброї «були б божевіллям». Пану Метлоку зараз 88 років. 

Тож думка про те, що «не принесуть вони нам визволення на тарілочці», цупка й досі.