Досить ейджизму. Як державі працевлаштувати громадян 60+

1 травня в Україні відзначається День праці. Для багатьох це просто спадок-рудимент радянського минулого. Але для мене як для політика і економіста – це привід відверто поговорити про фундаментальну цінність праці. Особливо для тих, кого наше суспільство звикло передчасно списувати з рахунків – людей поважного віку.

Сьогодні в Україні понад 10 мільйонів пенсіонерів. І кожен другий з них отримує пенсію, що не перевищує 5 тисяч гривень. Будемо чесними: це не та сума, яка дозволяє насолоджуватися «золотою осінню» життя. Це межа виживання. 

І поки Уряд працює над системною пенсійною реформою та детінізацією, щоб наповнити бюджет, ми маємо вирішити ще одне критичне завдання – забезпечити право на працю тим, хто хоче і може бути корисним країні після 60-ти.

Економіка доброчесності vs Ейджизм

Війна спричинила колосальний дефіцит трудових ресурсів. Мільйони українців за кордоном, сотні тисяч – у лавах ЗСУ. У той час, коли деякі «експерти» марять залученням сотень тисяч мігрантів з екзотичних країн, ми маємо у своєму розпорядженні величезний внутрішній резерв, який має величезний багаж знань та життєвого досвіду.

Люди поважного віку в Україні часто стають жертвами ейджизму. Роботодавці побоюються «низької технологічності», неготовності до змін або проблем зі здоров’ям. Це ілюзія, яка дорого коштує нашій економіці. Досвідчений інженер, науковець, лікар, вчитель чи бухгалтер – це носій інституційної пам’яті та професійної етики, якої іноді бракує іншим.

Що пропонується

Моя позиція як голови профільного комітету та секретаря Нацради з відновлення є чіткою: держава повинна не просто «просити» бізнес брати на роботу людей 60+, а створювати для цього залізобетонні економічні стимули.

1. Податкові важелі. Було б доцільно розглянути механізми стимулювання роботодавців, які працевлаштовують осіб передпенсійного та пенсійного віку. Це може бути часткова компенсація ЄСВ або податкові вирахування. Праця має бути вигідною і працівнику, і наймачу.
2. Навчання впродовж життя (Lifelong learning). Держава через центри зайнятості має фінансувати перекваліфікацію. Немає нічого неможливого в тому, щоб навчити 60-річного фахівця роботі з новим програмним забезпеченням, якщо у нього є база та бажання.
3. Гідність замість «тіні». Величезною проблемою є нелегальна праця пенсіонерів, бо вони бояться втратити індексацію або певні виплати. Ми маємо вичистити ці законодавчі пастки. Людина, яка сплачує податки, має отримувати від держави підтримку та виконання всіх соціальних зобов’язань, а не обмеження та перепони.

Прагматика справедливості

Я часто говорю про боротьбу з «тінню». Так ось, легальне працевлаштування людей поважного віку – це теж детінізація. Це наповнення Пенсійного фонду сьогодні, щоб забезпечити виплати тим, хто вже не може працювати.

Ми будуємо «Економіку розвитку та доброчесності». У цій моделі немає місця дискримінації. Якщо людина має сили тримати «економічний фронт», держава зобов’язана дати їй вудку, а не просто обіцяти крихти риби.

Замість висновку

Україна сьогодні – це держава, що бореться за своє існування. І в цій боротьбі нам потрібні всі: від 18-річного добровольця до 70-річного майстра, який вчить молодь на оборонному підприємстві, передаючи здобуті протягом багатьох років знання та професійний досвід.

Старість має бути часом поваги. А найкращий прояв поваги від держави – це створення умов, де вік не є вироком для професійної кар'єри.