Мета Путіна - не «Л/ДНР»: у Кремля є кілька варіантів для України

Чи зацікавлена Росія у завершенні війни на Донбасі чи хоча би встановленні тривалого режиму припинення вогню? Чому Москва не хоче заморожування конфлікту і на що розраховує?

Напевно, оскільки досі на Донбасі тривають бойові дії, ніхто їх не збирається припиняти. Тому, швидше за все, припинення вогню неможливе. Заморожування ситуації, як на (річці) Інгурі, лінії поділу російсько-абхазьких і грузинських сил (хоча з грузинського боку майже нікого немає, де ніхто, як і в Південній Осетії і Придністров'ї, не стріляє, здається малоймовірним. Це вкрай невигідно насамперед Росії.

Статус-кво неприйнятний для Москви. Його підтримання коштує все дорожче, тому що економіка на Донбасі зруйнована, а населення там досить багато – це не Абхазія з Осетією і навіть не Придністров'я. До речі, в Придністров'ї хоч якісь заводи працюють, а на Донбасі – практично нічого. Заморожувати нинішній статус-кво – значить платити все більше. А за що? Кому потрібні ці дві «республіки»?!

Чого хоче Росія, зрозуміло. Стратегічна мета РФ – повернути Україну в орбіту російської політики, щоб у Києві був прийнятний для Москви уряд, який відмовився б від будь-яких ідей інтеграції в європейські та трансатлантичні структури – НАТО і Європейський союз – і країна стала би чимось на зразок Білорусі. Ось яка мета, а зовсім не утримання ЛНР і ДНР.

Я не знаю, на що сподіваються в Кремлі. Я розумію, чого вони хочуть. А ось на що розраховують? Напевно, на те, що в Україні, де постійно якісь економічні, фінансові та політичні кризи, станеться якийсь внутрішній перелом. Розраховують на зміну режиму, звичайно, сподіваючись, що внутрішня нестабільність України може призвести до такого.

А бойові дії – це загалом спосіб дестабілізації. В принципі, припинення вогню на якийсь час можливе. І вже такі випадки були. Напевно, найбільш довгий період був після першого «Мінська», десь до кінця жовтня (2014 року). Після Дебальцевого теж було порівняно «тихо». Тобто якесь припинення вогню може бути (скажімо, на період Чемпіонату світу з футболу), а може і не бути. Але воно все одно буде дуже коротким.

Заморожування статус-кво не влаштовує Україну, але воно не влаштовує і Москву, і діячів у Донецьку та Луганську. Воно влаштовує тільки Захід, тому що там хотіли би, щоб ця проблема перестала заважати вирішувати інші питання. Але цього недостатньо.

Справа не у формальних вимогах щодо виконання Мінських угод. Їх завжди розглядали – у всякому разі їхній перший варіант, тому що другий був компромісом із Францією та Німеччиною – як спосіб викликати трансформацію режиму Порошенка на щось на зразок режиму часів Кучми. Зараз, звичайно, розраховують на те, що вибори приберуть Порошенка, і з'явиться хтось, з ким можна спробувати домовитися, або ж посилювати військовий тиск. Є різні варіанти, але всі вони розраховані на досягнення спільної мети: реінтеграції України в «русский мир». Заморожування цьому не допомагає, а тільки заважає.