Ветерани, які боролися за нашу державу - і є Україна!

Є історії, про які не прочитаєш у підручниках, яких не розкажуть у школі чи інституті – їх можна дізнатися тільки з уст тих, кому вони належать. І це саме така історія. Агафія Карпівна Книш — колишня політична ув'язнена. Вона пережила жорстокі допити та знущання, її було засуджено до 10 років таборів. Усі ці роки вона перебувала на виправних роботах у нелюдських умовах, при сорокаградусному морозі, працюючи протягом 12-ти годин на добу. Розбивала вічну мерзлоту кайлами, зводячи будинки, копаючи котловани під них. Якщо відробляла денну норму, отримувала за це 600 грамів хліба, якщо ні – 300.

Напевно, в житті кожного є події, які діють на кшталт повернення до життя після клінічної смерті. Вони змушують на багато речей дивитись по-іншому, цінувати те, що раніше здавалося банальним сьогоденням, розуміти, що цінності в житті - це не данність, а те, що потребує уваги, праці, боротьби.

Ці дні для мене стали особливими саме тому, що мала честь зустрітись з учасницею Норильського повстання Книш Агафією Карпівною та її донькою Валентиною. Я приїхала до пані Агафії з нагоди встановлення миру після Другої світової війни. Жодного офіціозу, хотіла просто подарувати нову вишиванку до Дня вишиванки, що буде 16 травня. Вже хотіла йти, але мене зупинили й сказали безапеляційно: «Ні, так просто не підете».

Далі ми просто говорили. Ні, Вона говорила, розповідала, згадувала, а я була одним великим вухом. За гостинним столом, Агафія Карпівна та пані Валентина пригощали кавою і надихали на дії кожним своїм маленьким спогадом та оцінкою сучасних подій. Навіть пісні були. І були вони про Україну. Час просто втратив сенс. Хотілося слухати й просто сидіти поруч зі стійкою, красивою, тендітною й самодостатньою пані Агафією.

Повертаючись додому, в мене була лише одна думка: вона - Агафія Карпівна Книш - і є Україна! Вона боролася, вистояла, живе і ми маємо зробити все, аби це життя було сповнене гордістю за дії сучасників!