Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Країною керують двоє людей, і серед них нема Зеленського

    • Ірина Фріз

      Міністр у справах ветеранів

    • Розсилка
    Ветеранів та військових неможливо переконати в тому, що «їх там немає» і потрібно «просто перестати стріляти» - Країною керують двоє людей, і серед них нема Зеленського
    Ветеранів та військових неможливо переконати в тому, що «їх там немає» і потрібно «просто перестати стріляти»

    Найближчим часом нас переконуватимуть у тому, що український патріотизм, насправді є націоналізм, а націоналізм, то є фашизм

    Останнім часом мене непокоять зміни у національному дискурсі. Точніше нарративи, що лунають з боку дуумвірату офісу Богдана-Портнова, адже керівництво державою сьогодні здійснюють насправді саме ці люди, а не обраний Володимир Зеленський.

    Отже, мається на увазі спроба звести патріотичні настрої в суспільстві в бік маргінального націоналізму. На жаль, це повністю збігається з риторикою Кремля. І сьогодні дуже важко відрізнити дії дуумвірату від Адміністрації Президента РФ. Відмова від параду у будь-якому вигляді, навіть без військової техніки, його заміна справжньою демонстрацією в стилі радянських часів з колонами лікарів, вчителів і піонерів, ліквідація комітету з питань ветеранів та відповідного міністерства, - все це кроки на руйнацію патріотичного руху України. Кроки, що спрямовані на те, аби звести прояви патріотизму в глухий маргінез через який має бути соромно. Задум простий: лишити країну тих, хто готовий встати на її захист та покласти за неї життя. Не допустити повторення 2014 року, коли тисячі хоробрих сердець взяли в руки зброю та встали на захист України, не давши Кремлю скористатися розваленою армією, відсутністю керівництва країни й розширити територію Росії ще декількома губерніями.



    Цікаво, що Росія навпаки докладає зусиль для мобілізації населення. Діти в колясках у вигляді танків, хороводи з портретами та інші прояви військового інфантилізму – це спроба Кремля згуртувати прибічників в умовах відсутності ідеї та підстав для справжньої гордості. Різниця у російському та українському патріотизмі – величезна. Російський патріотизм спрямований на підтримку та захист влади. Йому байдуже сьогодення росіян, їх забезпеченість та тим більше їх свободи. Для них велич вимірюється кордонами на карті, територією, куди більшість з них ніколи не поїде, тому що це нікому не потрібно. Український патріотизм орієнтований на майбутні покоління і прагнення жити у вільній, успішній державі. Але зрозуміло, що успішна держава – це незалежна держава, в якій лише її громадяни вирішують власне майбутнє, слідують своїм традиціям, мають свою історію та героїв. Не дають сусідам спаплюжити своє минуле та замінити бандуру на балалайку.

    Сьогодні ветерани й армія – токсичні. Вони знають, хто ворог. Вони бачили тих, хто вдерся з-за порєбрика на Донбас та в Крим. Ветеранів та військових неможливо переконати в тому, що «їх там немає» і потрібно «просто перестати стріляти». Тому вони незручні в політиці примирення. Зрозуміло, що юридично через баришевські та басманські суди завжди можна довести, що Україна сама розпочала війну. Але є ті, хто точно знає винних. Суд можна купити, але історію купити не можна, особливо коли є її свідки.

    Я знаю, що найближчим часом нас переконуватимуть у тому, що український патріотизм, насправді є націоналізм, а націоналізм, то є фашизм. Методички Кремля рідко змінюються, а їх сутність гарно описана у творах Оруела. Сьогодні нас переконуватимуть у тому, що комітет з питань ветеранів не потрібний, і краще ці кошти (а насправді комітет коштує «0») спрямувати в бюджет.

    Завтра відмовляться від міністерства у справах ветеранів, а їх переведуть під опіку Мінсоцполітики, розмивши в категоріях між пенсіонерами та учасниками Куліковської битви. А потім ветеранів, як і всіх патріотів заведуть в маргінез. Останньою стане армія. Її знову скоротять, будуть виявлені надлишки, що розпродаватимуться. Наприкінці буде прийняте рішення, що Україна – це мирна нейтральна країна, що немає намірів об’єднуватися у військово-політичні оборонні союзи, а тому армія їй не потрібна. Адже нападати вона не збирається, а зовнішніх загроз вже немає через проголошення нейтралітету. Ну, а далі буде приклад окупованої нацистами Швейцарії, Франції та Норвегії під час Другої світової: нібито і прапор є, і уряд маріонетковий, і на карті позначка є, а країни як такої немає.

    А все починається з ветеранів. Єдине, про що потрібно пам’ятати, що в окупації владу не обирають. Її призначають. В іншій країні.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Олексій Голобуцький
    Олексій Голобуцький

    Заступник директора Агентства моделювання ситуацій

    Віктор Небоженко
    Віктор Небоженко

    Директор соціологічної служби «Український барометр»

    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Ірина Фріз
    Ірина Фріз

    Міністр у справах ветеранів

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ