Кремль побачив ознаки розпаду Росії

Росія, після серії болючих військових поразок, завдала удару по цивільній інфраструктурі України. Викликавши ряд локальних техногенних катастроф.

Це тероризм? Так, звичайний тероризм. Який нас не дивує.

Інше питання – навіщо. У будь яких діях є логіка. Навіть у діях росіян.

То ж, навіщо? Щоб вплинути на населення? Так. Але не на українське населення. Це дія задля пропаганди, спрямована на внутрішнього споживача.

Що зробив Путін? Розпочавши війну, він випустив джина ура-патріотичної істерики. Поставив імперіалістичну повістку першою. І почав нею підживлювати власну легітимність. І це працює. Як з Кримом колись. Але це працює тільки коли є перемога. Коли починаються поразки це прилітає назад.

Що ми побачили після блискучої операції ЗСУ у Харківський області? Що побачили у Кремлі? Хвилю обурення отого самого глибинного народу, якого збудили. І обурення вже було спрямоване не на міфічних нациків з України, а на цілком реального володаря Кремля і його посіпак. Хвилю обурення викликало помпезне святкування дня Москви і відкриття в суботу якогось найбільшого колеса огляду в Європі. Новий фалічний символ старіючого диктатора. Яке відкривав особисто Путін. Дійшло до того, що якись імперіалістичні хакери то колесо зламали на наступний день.

І це мало налякати Кремль. І змусило його діяти.

Чому налякати? Який для нас найкращий сценарій? Ми викидаємо російські війська з України і це починає процес внутрішнього безладу в Росії, що призводить до громадянської війни і розпаду імперії. Це наш ідеальний сценарій. І одночасно нічний жах Кремля.

І у подіях останнів днів у Кремлі побачили ознаки такого сценарію. Поки що далекі. І лише початкові. Але ознаки. І злякалися. І зробили цей удар відчаю.

Чи допоможе? Побачимо. Російська пропаганда жваво підхопили цю тему, глузуючи і демонструючи всі величезні комплекси. Чи підхопить це глибинний народ? Побачимо. Цікаво, наскільки контрольованим є той самий глибинний нарід.

У будь-якому разі показово, хто має займатися рятуванням обличчя Путіна. Не Макрон. Не Байден. Не Україна. А Марго Сімонян та ії друзі.

То ж меньше всього цивілізованний світ має перейматися збереженням обличчя терориста.