Слабкості України, на які тисне Путін

«Найкращий і, можливо, єдиний спосіб зберегти нашу цивілізацію – перемогти Путіна якомога швидше. Це суть».

Джордж Сорос. Давос, 24 травня 2022 р.

А тепер згадайте, скільки разів ви чули від російських агентів слово «соросята». Яке мало б принижувати тих, проти кого використовувалося. Яке мало б знищити позицію опонентів. І тепер ви розумієте чому. Чому всіх, хто говорив, що Україні потрібні реформи називали соросятами?

Як легка здобич. І скільки людей, скільки публічних людей, які зараз вдягли маску патріота використовували це слово.

Люди, які говорили, що Україні не потрібен дефолт – це вороги Путіна, і їх називали соросятами.

Люди, які говорили, що Україні потрібно боротися з корупцією – це вороги Путіна, і їх називали соросятами.

Корупція, дефолт, відсутність реформ – це все ті слабкості, на які ставив Путін. Це ті слабкості, які розвивали в Україні люди Мєдведчука, Мураєва, Бойко, Коломойського. І будуть ставити у майбутньому, до речі.

А ми, в Україні, боремось саме зацінності демократичного, відкритого світу, проти цінностей тоталітарних, авторитарних світів. І це було вже. Коли Німеччина атакувала Британію – це була бороться тоталітарного зла, фашиського суспільства, із демократичним, відкритом світом. Коли Радянський союз разом з Гітлером напав на Польшу в 1939 році – це було те саме.

Наша бороться – це та сама споконвічна бороться добра із злом. Світла із темрявою. Свободи проти диктатури. Це бороться за цінності. І тому Сорос, який відстоює цінності, виступає за безперечну підтримку України, а Кісінджер, який працює з інтересами, каже про принизливий компроміс. І не дивно, що фірми з ним пов'язані лобіювали в штатах «Північний потік-2».

Так, Сорос вже старий дід. Але це «могутній старий». І це символ. Символ всього того, чого так бояться діди з Кремля. Це символ свободи, бо свобода то основа відкритого суспільства. А Кремль завжди бориться із свободою, бо не може існувати на вільному повітрі. Це символ розуму, бо поїхавші діди з Кремля, які вірять у теорії змови, не можуть конкурувати із відкритим розумним світом. Це символ гідності. Бо перше, що робить тоталітарна держава – це нищить гідність людини. І Сорос не має стати нашім куміром. Але ми маємо бачити, що цінності вирішують.

Ця битва не закінчиться в Україні. Ми бачимо лише одну з серій вічної бороться світла і темряви. Бо потім буде Китай, якій приходить до протистояння із вільним світом. А після Китая десь знову виникне нове тоталітарне утворення. Бо цей вірус є у людський природі і навіть жахи війни не можуть стати вакцинацією. Як ми бачимо.

І що ми маємо винести з цього? Ми маємо пам’ятати, хто буде в майбутньому відстоювати цінності сили України. А хто буде тягнути назад. Ми маємо пам’ятати, хто буде казати, що Україні не потрібен рух вперед, не потрібні реформи, що з корупцією у нас і так все зашибісь. Бо ці люди будуть знов працювати на Путіна. А своїх опонентів вони можуть називати «соросятами», «нацистами» чи «імперіалістичними пасіпаками». Байдуже. Це не змінить суті.

Україні потрібні реформи, ми маємо пройти шлях Польші, Чехії, Словатчини. Ми маємо побороти корупцію. Ми маємо залишатися демократією. І як би не закінчилась ця війна, протистояння всередині країни продовжиться, бо лишиться імперська Росія, з Путіним чи без нього, і вона завжди буде, поки буде існувати, ворогом України, який буде намагатися послабити нас. Буде зупиняти реформи через своїх агентів. Буде казати, що не треба платити по боргам. Буде казати, що ми і так всім все довели, а тому нам не потрібні реформи, та й євроінтеграція не така і цікава, а корупція взагалі є у всіх країнах світу.