Що не так з Мариною Овсянниковою

Багаторічна редактора російського пропагандистського «Першого каналу» Марина Овсянникова отримає нагороду німецької медіагрупи Weimer Media Group (WMG) – премію ЗМІ за свободу.

Прізвище Овсяннікової вже прозвучало в промовах інших західних лідерів, мовляв, це «приклад мужності в РФ».

Відверто кажучи, це дивує.

Я не вірю в раптове переродження російських пропагандистів, які типу відкрили очі на злочини Кремля. Ці брехуни і заробітчани весь час знали, що брешуть, вони несуть повну відповідальність за зомбування свого населення і підтримку війни, за просування нацистської ідеології, яка виправдовувала захоплення Криму і Донбасу і вбивство українців.

І зараз це «раптове прозріння» – або чергова гібридна спецоперація про «нє такіх, хороших русских», або холодний розрахунок цинічної пропагандистки, як вирватися з-за рашистського муру і зібрати всі вершки.

Скільки років брехати, потім 10 секунд постояти з плакатиком в прямому ефірі і стати «символом мужності»?

Це принижує українських журналістів, які сьогодні знаходяться в російському полоні і окупації.

Це принижує пам’ять загиблого Макса Левіна, який точно набагато більше заслуговує на міжнародну премію свободи.

Здається, після всіх жахіть цієї війни і викриття брехні Кремля, Росії і росіян, світ мав би отримати стійку протиотруту щодо «хороших русских», але ні, і далі ведеться, намагається розгледіти щось людське в тих, хто несе повну відповідальність за війну в Україні.

Овсянникова в їх числі. Вона, до речі, не вибачилася перед українцями. За Крим, за Донбас, за отруту, яку роками випускала в ефір.

Гібридна війна триває.

Огидно це все.