Чому Грузії відмовили у статусі кандидата в члени ЄС

Саміт ЄС узгодив надання Україні і Молдові статусу кандидата в члени ЄС. При тому Грузія очевидно «ще» і «вже» не готова до такого статусу.

***

Європарламент підтримав надання Україні та Молдові статусу кандидатів у ЄС. Прямо зараз триває розгляд питання Європейською радою – щоправда, з ускладненнями, дехто вимагає надати такий же статус і Боснії й Герцеґовині.

Прем’єр Грузії Гарібашвілі також обурено заявив, що Грузія заслуговувала на отримання статусу кандидата в члени Євросоюзу більше, ніж Україна та Молдова: «Звичайно, я не заздрю чужому успіху, навпаки, я радий за українців і молдаван, проте Грузія заслуговувала на більше. Якщо хтось із цих трьох країн і заслуговував, то це були ми».

***

Ми всі розуміємо, що заява проросійського Гарібашвілі – звичайне бажання хоч вслід плюнути, якщо вже не вдалось ані заблокувати надання статусу кандидата Україні впихуванням в процес ще й Грузії причепом, ані хоч отримати і для Грузії профіт через такий брудний маневр. Тим більше, що Молдові той самий маневр вдався, хоча причини влізання в процес були тими самими, що й в Грузі і на корись того самого бенефіціара.

З іншого боку, навіть якщо відкинути очевидні причини й ініціатора впихування Грузії в ЄС, статусу кандидата вона би не отримала в будь-якому випадку. З банальної причини: саме через теперішній курс влади Грузія «ще не готова до ЄС» і «вже не готова».

***

Я вже неодноразово казав: реальних успішних змін в державі мало – треба ще й успішно підтримувати функціонування цих змін років 20, мінімум одне покоління.

***

Грузія цього зробити не змогла. І так само швидко, як Саакашвілі вдалось різко змінити курс держави і принципи функціонування державної влади та її взаємодії з суспільством і бізнесами, – так само швидко все відкотилось назад.

Зі взаєминами з окупантом те саме: Саакашвілі швидко вдалось позиціонувати Росію як ворога Грузії і окупанта. Але його витіснили з влади в дуже корупційний спосіб на російські грубі гроші й жирні обіцянки (брудна історія з Іванішвілі, якщо хтось ще пам’ятає) – і негайно відновився проросійський курс Грузії. Навіть попри окуповані території.

Відповідно, якщо років 10-12 тому Грузія цілком відповідала умовам як мінімум кандидатства в ЄС, то на тепер вона вже втратила всі здобуті позиції і ще не набула їх знов.

З Україною, звісно, історія геть інакша. Попри всю нашу корумпованість, олігархізованість, проблеми з судочинством статус кандидата потрібен і нам, і ЄС як політичне рішення. В рамках спільної стратегії протистояння Росії і убезпечення континенту від великої війни.