Чому наші чиновники ненавидять іноземних інвесторів

Ми хочемо перемоги у війні. Війна забрала багато життів, а поламала ще більше. Війна розділила сім'ї, зруйнувала домівки, провела у житті майже кожного з нас вододіл між «до» та «після».

Перемога у війні з Росією для нас – це також і економічний успіх після військової перемоги.

Економічний успіх після перемоги – це питання національної безпеки. Тому що набагато легше напасти на країну, яка не насичена інвестиціями великих гравців – США, ЄС, Британії. Китай не нападає на Тайвань, бо щорічний обсяг зарубіжних інвестицій у Тайвань становить близько $13 млрд. Бо США – другий за величиною експортний ринок Тайваню та третє найбільше джерело імпорту. Тому що Баффет скупив акції тайванського чіпмейкера TSMC більш як на $4 млрд, і США залежать від тайванських чіпів.

А в Україні навіть у допандемійний 2019 рік чисте надходження інвестицій у реальний сектор становило лише $2,3 млрд. Левова частка з яких були грошима «українських кіпріотів». Якби в Україні були реальні американські, європейські, британські капітали – у виробництві, нерухомості, сільському господарстві, інфраструктурі, – все їхнє лобі захищало б територію від самої думки про можливість військового нападу. Але всього обсяг інвестицій у нашу країну, включаючи зроблені з Кіпру інвестиції наших олігархів, становить трохи більше 60 млрд доларів за 30 років. За таке не вписуються.

Інвестиційна політика України з 90-х років полягала у тому, щоб іноземні інвестори уникали України. Тому що іноземні інвестори дуже незручні. Адже у них не можна нічого тихо відібрати або віджати, вони відразу біжать до свого посольства і до ЗМІ. Це стало зрозумілим українським чиновникам ще під час існування комісії Кучма-Гор. Її порядок денний був наповнений конфліктами української влади та формованих олігархів з американськими інвесторами. Українські чиновники зробили висновок та самовизначилися. Результат української політики на адресу інвесторів зі США: американських інвестицій в Україні 860 млн. доларів. Усього. За усі 33 роки незалежності. Є компанії на кшталт Філіп Морріс чи Брітіш Американ Табакко – але вони працюють в Україні не завдяки, а всупереч нашій багаторічній інвестиційній політиці.

Слова шовініста Даніла з Брат-2 «ето всьо мойо, родноє» улюблені для наших чиновників та олігархів. Вони буквально так ставилися до України: це все – їхнє. Вся країна – їхня власність. Корупція стала не лише способом прямого заробітку, а й засобом захисту від іноземних інвесторів, які зазіхали на ринок в Україні.

Вже 16 років у Києві триває війна. Безлика КМДА воює з громадянином Великобританії, який у далекому 2007 році мав намір залучити 169 млн доларів у реконструкцію Харківської площі.

Там де зараз велике коло на виїзді у бік Борисполя, мав стояти готельний комплекс, офісний та виставковий центр, автостоянка на 500 місць, торговельно-складські приміщення, ресторан, переходи та автовокзал. І, власне, багаторівнева розв'язка. На той момент орієнтовна вартість інвестиційного проекту становила 830 млн. гривень (близько 169 млн. доларів як на тодішній курс).

Змінювалися мери, змінювався зовнішньополітичний курс. Але не ця війна міської влади з інвестором. Тому що якийсь чиновник не захотів, щоб була нова розв'язка, на яку інвестор, до речі, вже дав місту 14 млн доларів. Бо якісь люди поряд із мером (тоді ще Черновецьким), побачивши проект інвестора, не зрозуміли: а чому це вони не можуть самі зробити такий проект та заробляти? І вирішили заробити самі. А поки накопичать гроші (169 млн все ж одразу не зібрати) – вирішили поставити реконструкцію на паузу. Нехай місто зачекає. І місто чекає вже 16 років. Ну, а інвестор – не потрібен він нам, і гроші йому не повернемо, і збитки не компенсуємо. Він же багатий капіталіст, він ще заробить.

Ця історія – точна ілюстрація багаторічних стосунків українських чиновників з іноземними інвесторами. І також ілюстрація того, чому іноземний інвестор незручний. Адже коли його послали подалі, він пішов... Так, до посольства Великої Британії. І представник посольства був присутній на кожному засіданні Верховного суду, який 2021 року відновлював права цього інвестора на компенсацію збитків.

25 квітня відбудеться повторне слухання суперечки КМДА з інвестором. Завданням державних органів влади та правоохоронних органів буде притягти до відповідальності тих чиновників, які своїми діями призвели до збитків інвестора, та зобов'язання міста збитки відшкодувати. Як ми можемо бачити з останніх репортажів про чиновників-корупціонерів, вони будуть багатшими за багатьох інвесторів.

Перемога у судовій справі інвестора стане перемогою міста і економіки в цілому. З таких локальних перемог складеться фундамент того самого економічного дива, на яке ми всі так чекаємо після військової перемоги нашої країни над Росією. І це буде фундамент нашої фізичної безпеки у майбутньому.