Чому Україна не може погодитися на припинення вогню зараз

Зустріч Зеленського з Трампом і Макроном: судячи з усього, ніяких сприятливих для нас домовленостей все ж не було, Єрмак ні про що не домовився.

Трамп в різних формулюваннях вимагав припинити вогонь негайно – при тому змальовуючи неймовірні (і мало допасовувані до реальності) жахи щодо українців. Мовляв, 400 000 втрат в українців, це бійня, яку слід припиняти негайно... Це чітка умова, висловлена прямо 47-м президентом США – припинити вогонь з обох сторін чимшвидше.

Росіяни відповіли швидше – через прессекретаря Путіна Пєскова. Він позначив, що Росія не відмовляється від жодного «стамбульського» пункту – але загалом згодна на переговори. Аби лиш Україна зняла на це заборону для себе. «Умови мирних переговорів були озвучені Путіним раніше, але Україна продовжує відмовлятися від переговорів і не змінює позиції. ...Ситуація для української армії складається катастрофічно».

Зеленський також відповів на вимогу негайного припинення вогню. Що війну не можна закінчити «просто папірцем і кількома підписами», а «припинений вогонь без гарантій може бути розпалений знову в будь-який момент». Тому Зеленський закликав зупинити війну «тільки силою». «Україна розраховує на США та весь світ», бо єдине, чого боїться Путін – «це Америка та єдність світу». «Війна не має бути безкінечною, тільки мир має бути постійним та надійним.

Очевидно, саме такі позиції сторін зумовили заяви Трампа в оприлюдненому 8 грудня інтерв’ю NBC News. Там 47-й президент ще додав стимулів обом сторонам, однак на диво обережно позначив, що може і не впоратись з проблемою. Це різко відрізняється від всіх його попередніх заяв (серії «вирішу проблему війни за 24 години»). Зокрема, Трамп заявив що «активно працює» над тим, щоб покласти край війні. І окремо наголосив при цьому, що зупинить війну, «якщо зможе».

Трамп також припустив («Можливо. Авжеж», сказав він), що Україна після його вступу на посаду навряд чи отримуватиме від США військову допомогу в тому ж обсязі, що за нинішньої адміністрації Джо Байдена.

Це можна потрактовувати кількома способами. І як погрозу Зеленському: не буде згоди на мир – не буде американської допомоги. І як спробу пришвидшити процес: встигайте все до 20 січня, бо потім не матимете ресурсів. Якщо так, то Трамп, очевидно, ще не відмовився повністю від ідеї стати «миротворцем» практично одночасно з інавгурацією. Також це може бути непрямою відповіддю на інтерес Європи: чи США за Трампа дійсно дистанціюються від європейської безпекової системи і лишать оборону від російської загрози суто на самі країни ЄС.

Повертаючись до, фактично, прямої відмови Зеленського виконувати вимоги Трампа щодо негайного припинення вогню: тут президент України цілком правий. Без варіантів. Виконувати такі вимоги, не маючи абсолютних, залізобетонних, реальних – в броні, снарядах, системах ППО, далекобійних ракетах і тому ж бетоні – гарантій, значить просто погодитись на суїцид, швидший чи повільніший, тут вже як Путін обере.

Так, для піару і прагнення Трампа отримати нобелівку миру це виглядало би дуже красиво: інавгурація, одразу припинення вогню, тоді переговори, «головне, що перестали вбивати»... Але без гарантій «в матеріалі і на ґрунті», без вступу в НАТО з усіма зобов’язаннями ми просто зависаємо над прірвою.

Ми вже вивчили цей урок історії: чого варті гарантії щодо Росії «на папірці», як висловився Зеленський. Там хіба одне можна гарантувати: що війну буде продовжено, новий напад гарантовано буде – просто або через рік, або років через 3-5. Однак це, в принципі, ніяк не вплине на результат – ми зникнемо як держава і нація.

Бо ми втратимо готовність до оборони. Ми втратимо людей (бо в очікуванні нової війни і без обмежень воєнного часу буде нова хвиля еміграції цілими родинами, вже з чоловіками, які закономірно не захочуть бути розстріляними росіянами в перші ж дні наступного нападу). Ми втратимо військові виробництва – вже розгорнуті і ті, що тільки розгортаються чи підписується угоди.

Ми втратимо політичний суверенітет – адже негайно відбудуться вибори, а Росія найпевніше наполягатиме на амністії і участі її агентурних структур як «партій». І в результаті поверне значну частку позицій в парламенті (бо ніхто не плекає ілюзій щодо моральних якостей і інтелекту окремих і чималих груп наших виборців; оберуть цілком добровільно).

Але це наші проблеми, а не американських виборців. Хоча для Америки як держави, як глобального лідера збереження чи й посилення позицій Росії – таки проблема. Яка не раз позначиться і на економіці, і на політиці, і багато на чому ще. Однак поки інформаційний складник «подобатись виборцю, який втомився від проблем України [але соціологія це заперечує: виборець обурений цінами і інфляцією]», схоже, в пріоритеті (свіжі висловлювання Трампа щодо «припинення витрат 100 млрд на Канаду і 300 млрд на Мексику» та запровадження 25% мита на канадський і мексиканський імпорт до США з цієї ж серії потурання «простим виборцям»).

Саме в руслі такої політики радник Трампа Роджер Стоун заявив у коментарі виданню New York Post, що вбрання Зеленського під час зустрічі з Трампом було «неповагою до американського народу» і до самого Трампа («український лідер обрав сувору чорну толстовку, чорні штани та коричневі берці як для церемонії, так і для зустрічі з обраним президентом Трампом та президентом Франції Емманюелем Макроном у Єлисейському палаці»). «Він не може дозволити собі костюм? Він одягнув костюм і краватку на захід Всесвітнього економічного форуму, але не може одягнути його для виступу на спільному засіданні Конгресу або на зустрічі з обраним президентом Сполучених Штатів».

З високою ймовірністю подібні публічні репліки з’явились також і як реакція на некоректні (опустимо «непрофесійні», бо це безсенсово) заяви представників команди Зеленського. Бо ані Трамп, ані його люди нічого не забувають. Так, я і про призначення на посади осіб, які колись дозволяли собі негативні висловлення про Трампа. Можна, звісно, сподіватись, що йому це не переклали і не поклали на стіл...

І додатково це свідчить про ще одне: виходить, що весь візит Єрмака до США – це була профанація. Зустріч з Зеленським звелась, фактично, тільки до того, що Трамп виставив Україні умову.

І це знов підводить нас до прогнозу: з високою ймовірністю до кінця року (тобто, за останні 3 тижні) можливий якийсь перший знак початку процесу мирних переговорів. В сенсі, буде позначено згоду і Зеленського, і Путіна на бодай попередні обговорення.

Це вже буде прогрес, який Трамп із задоволенням впише як свій успіх. Тим більше, якщо щось буде підписано чи хоч узгоджено до 20 січня 2025. Тоді послідовність 20.01 інавгурація, 21.01 виступ Трампа «Я обіцяв завершити війну за 1 день – я завершив».

Навіть якщо нічого більшого крім попередньої згоди не буде протягом наступних місяців, Трамп і це врахував недільною ремаркою, що припинить війну «якщо зможе». Тобто, навіть мізерний зсув все одно піде йому в плюс як «миротворцю».

Головне, щоб Україна в жодному варіанті не погодилась на два моменти: можливість політичного втручання Росії у внутрішні справи (оті квоти для «захисників прав російськомовних» і подібне) та демілітаризація (скорочення війська, згортання ВПК, скорочення запасів зброї). Це лінії, перехід за які Україну знищить. Цього не може бути в мирній угоді, інакше вона безсенсова.