Яку загрозу для нас несуть російські «Кинжали»

Стартова маса в аеробалістичної ракети Х-47М2 «Кинжал» складає 4,2 тонн, із яких 500 кг – безпосередньо на бойову частину, в якій закладено 150 кг вибухівки октаген, десь в 1,7 раз потужнішої за тротил.

Так, це нормально, коли в масі бойової частини на вибухову речовину може припадати лише третина, бо в показник маси бойової частини входить також оболонка та апаратура наведення.

Так, 150 кг октагену – це дуже потужна руйнівна сила, раз нашим ДСНС-никам довелось рити настільки глибоку яму, щоб там підривати знайдену боєголовку від «Кинжала».

Крім того, у росіян явно розрахунок і на те, що при штатному спрацюванні їх Х-47М2 влучатиме в ціль із дуже високою кінетичною енергією, заданою швидкістю польоту. Щоб ціль, даруйте, буквально розмазало.

Щодо наших можливостей по збиттю гіперзвукових ракет «Кинжал» треба прояснити одразу два важливі технічні нюанси.

Перший – сам факт влучання протиракети від Patriot аж ніяк не веде одразу до остаточної анігіляції ворожої ракети, тобто вона не пропадає безслідно, небезпечні її фрагменти все рівно можуть звалитись на землю і щось підірвати.

Добре, що в даному випадку «пронесло», бо цю неспрацьовану БЧ від «Кинжала» на фото наші сапери знайшли буквально сьогодні в Шевченківському районі Києва.

Тобто схоже, що ця російська ракета цілком могла влучити в якийсь із «центров принятия решений» і наробити біди із високими жертвами серед цивільного населення.

Другий технічний нюанс – неочікувана можливість збивати Х-47М2 «Кинжал» із Patriot виникла не тому, що російські конструктори погано попрацювали над своїм «изделием».

Тут скоріше зіграла своє спостережливість наших зенітників та/або інженерів – хтось же із них зміг підмітити, що на останніх десятках кілометрів польоту швидкість «Кинжала» падає нижче на 5 Мах або 5000 км/год, що і дало відповідний «зазор» по можливостям на кілька секунд – саме на стільки, щоб встигнути збити ракету.

А так то насправді ніхто не сперечається, що на основній ділянці траекторії польоту «Кинжал» розвиває швидкість понад 5 Мах, і щоб збивати уже хоча б за кілька сот кілометрів від об’єкта, треба той же THAAD, не менше.

Тим більш, що тут ми не можемо проігнорувати факт, що за нашими офіційними даними, за перший рік повномасштабного вторгнення росіяни випустили десь 16 «Кинжалів», і жоден з них збити не вдалось.

А загалом, за офіційною статистикою, росіяни за весь час війни випустили 45 ракет цього типу, із яких збито було 33%.

Оцей розлогий екскурс насправді ось до чого. Найбільш підступний елемент в будь-якому масованому ударі ворога полягає навіть не стільки в тому, що техніка десь «здасть» чи зенітні ракети нагло закінчаться.

Найбільш підступний елемент полягає в розрахунку, що зенітники на своїх бойових постах просто не витримають, нерви здадуть чи щось в такому дусі.

Тому «запас міцності» ППО насправді полягає не тільки в кількості наявних зенітних ракет, але й в кількості психологічної розрядки, яку встигають отримати захисники неба.

Відповідно, якщо є можливість напряму підтримати зенітників і словом, і чимось матеріальним – то треба робити одразу, і не задумуючись.