Карнавал веселощів і безтурботно-радісне життя киян під час війни

Не всім, можливо сподобається, але мушу про це написати. Мене дещо шокує той карнавал веселощів, безтурботно-радісного настрою, який спостерігається на вулицях Києва, особливо у вихідні.

Я в місті постійно, нікуди за його межі з 24.02.2022 не виїжджав. Багато ходив, чув і бачив. Як і усі стояв в чергах до аптек й магазинів. Тому маю можливість оцінити, як мінялася поведінка киян та атмосфера в столиці від тривожно-зосередженої та самоорганізованої в лютому і, у міру повернення додому тих, хто виїхав в перші дні війни, до нинішнього стану.

Зразу наголошу, що я ще 17 березня написав пост і закликав жити, щоби жити, відновлювати у місті, наскільки можна, життя, функціонування відповідних владних і інших установ, і що ми повинні показувати, що ворог нас не залякав, а ті, хто на передовій, тримають оборону навколо міста, мають знати, що у них надійний тил, і що це наш фронт. Тож це правильно, що так поступово і відбувалося.

Але те, чому ми є свідками зараз, вже зовсім з іншої опери. Що мається на увазі?

Поведінка декого з тих, що повернулися до Києва, і поводяться так, наче немає війни, 100-200 загиблих та до 500 поранених щодня (чимало з них, між інших, перебуває в київських госпіталях та лікарнях), абсолютно неприйнятна. За даними соцопитування 58% мешканців інших регіонів теж обурювалися розвагами деяких переселенців у них. І вони, повернувшись, продовжують гуляти тут, як їм заманеться. Не всі, звичайно, але такі, на жаль, є.

Часто, в межах нашого кварталу, спостерігаю показну розгульну і розв’язну поведінку. В кафешках і не терасах шум і гамір. Вуличні музики щось грають. Автами тих, що приїздять тут розважитися, забиті усі навколишні вулиці й двори, на байках заїжджають прямо до столиків біля фонтану на Арсенальній площі. У цьому ж фонтані, окрім дітей, що сприймається нормально, охолоджуються під його бризками розгарячені спиртними напоями, таких вистачає поміж осіб обох статей не тільки тут. Парапет у парку Слави перетворили в розпивочну, пивом і шампанським увесь залитий. Голосно кричать, регочуть, нецензурні слова через одне. Мажори гасають на великих швидкостях по вулицях, їхні динаміки гупають на усю силу. Патрульної поліції не видно. Але ж адміністративну відповідальність за таке нахабство за кермом, лихослів'я, куріння та вживання алкоголю в громадських місцях ніхто не скасовував.

Про ці речі багато хто пише в мережах. Вже й психологи дають поради тим, кому зараз дуже весело, і котрі гучно святкують під час війни, і чому так не можна.

Так життя продовжується, людям хочеться якось перемикнутися, позбутися страхів та переживань. Хто ж проти. Але у всьому повинна бути міра. Наша поведінка має бути стриманішою, виваженішою, з повагою до почуттів інших, адекватна часу і домірна обставинам сьогодення.

Шкода, що міська влада не намагається хоча б на словах закликати людей поводитися гідно. А тим, у кого енергія б’є через край, їй варто було б допомогти спрямувати її в корисне для суспільства річище. Ну а «безбашенних» треба просто приводити до тями, якщо самі не розуміють.