Ситуація у Києві. Робіть щось, час не чекає

Аварія на синій гілці метро, офіційні причини якої досі так і не названі, труби, що рвуться то там, то там, деякі по пʼять разів в тому самому місці, потопи після злив і багато чого іншого. І ось ще один міст, що «втомився».

Може вже достатньо для міської влади, щоб вона зрозуміла, що треба займатися не усякими витребеньками як то мости і мостики в нікуди, а міською інфраструктурою, критичний стан котрої є зараз мабуть найбільшою загрозою для столиці після головної – повномасштабної війни Росії проти нас.

І центральній влади досить робити вигляд, що її це не стосується. Хрещатику, 36 і Печерським пагорбам треба не гратися в усілякі піонерські ігри на кшталт комісій, одна проти одної, намагатися щоразу дошкульніше вколоти один одного, а, навпаки, обʼєднати зусилля для подолання небезпеки інфраструктурного колапсу в Києві, ознаки якого набувають усе більш системного характеру.

Як можливий управлінський механізм можна було би запропонувати постійно діючу комісію у складі премʼєр міністра, голови Верховної Ради, голів КМДА і КМВА, що збиралася б щонайменше раз на місяць, і в режимі максимальної публічності розглядала би нагальні інфраструктурні проблеми Києва, і, це важливо, ухвалювала би конкретні рішення, а не обмежувалася би дорученнями, які губляться безслідно в бюрократичних коридорах.

Робіть що-небуть. Час не чекає.