Після перемоги Україні слід готуватися до великого переселення

Зовсім не розумію суті наїздів на Дениса Казанського з приводу надання житла переселенцям на Закарпатті в угорських районах.

Я скажу більше: нам треба розуміти, що після перемоги слід готуватися до великого переселення і високої соціальної мобільності.

Ми ж не хочемо бачити деокуповані території знелюдненою пусткою і купою тліючих руїн? Ми ж не хочемо, щоб там буяли паростки сепаратизму? Тому багатьом доведеться братися за валізи. І йдеться не тільки про роботяг з дрельками чи інженерів з планшетами. З ними якраз все зрозумло.

На звільненому Сході і Півдні потрібні будуть управлінці всіх рівнів, культурні менеджери, вчителі тощо.

Дуже багатьом активістам, ветеранам, просто небайдужим і фаховим людям слід буде попрацювати в цих регіонах. Я не кажу, що місцеві кадри треба якось дискримінувати чи утискати. Але кадрів там точно бракуватиме. І там будуть потрібні люди, щоб відбудувати і відродити ці території.

Не можна буде допустити, щоб там при владі залишалися вчорашні колаборанти чи просто випадкові люди. Попрацювати доведеться добряче, щоб ніколи знову... Так, це буде не зелений туризм і не експатське відрядження. Про зону комфорту забудьте, там її доведеться творити наново.

Доведеться віддати по кілька років свого життя Донбасу, Приазов'ю, Криму. Без цього ніяк.

Примушувати до цього безглуздо, стимулювати – так, можливо. Не так давно говорили із Володимиром В'ятровичем про те, що для наступних поколінь політиків має бути must have робота на звільнених територіях, без цього рядка в резюме подальша політична кар'єра буде неможливою. Не думаю, що обов'язково зараз писати якісь закони, встановлювати рамки, то ще трохи передчасно.

Але ця необхідність має бути усвідолена як обов'язкова складова повоєнного життя.