Прорив російських військ до Покровська. Огляд з фронту

• 1 •

Отже, ймовірно, питання, щодо можливих дій противника відносно міста Покровськ, схоже, стало більш визначеним. У смузі 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, його командування ввело у бій підрозділи зразу двох бригад зі складу 41-ї ЗВА – 55-ї та 74-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр).

Тобто, командування російського угрупування військ (УВ) «Центр» обрало, схоже, перший (який «простіше») варіант (сценарій) подальших своїх дій. А саме – нарощування зусиль у смузі 2-ї ЗВА, за допомогою сил та засобів 41-ї ЗВА.

У рамках реалізації цього задуму (плану), передові підрозділи противника зі складу його 27-ї мсд (433-й мсп, ймовірно підсилені окремими підрозділами 589-го мсп), за допомогою введених у бій підрозділів 55-ї омсбр, прагнуть прорватися у напрямку на село Котлине й перерізати дорогу «Покровськ – Межова» на цьому відтинку. Вони наполегливо атакують по напрямках Піщане – Котлине та Новотроїцьке – Котлине, мають тактичний успіх.

Своєю чергою, далі, південніше міста, очевидно, 90-а танкова дивізія (тд) противника продовжує розвивати свій нещодавній успіх. Зокрема, її передові підрозділи (зі складу 239-го танкового та 228-го мотострілецького полків, тп\мсп) мають просування по рубежу Нововасилівка – Новоєлизаветівка (обидва н.п, вже зайняті противником). У цій же смузі, очевидно, діють й підрозділи 80-го танкового полку цієї дивізії.

Очевидно, відбулось це, за рахунок ущільнення бойових порядків 90-ї тд, командування якої змогло це зробити після того, як у смузі сусідньої 27-ї мсд у бій були введені додаткові підрозділи 55-ї та 74-ї омсбр. Її 239-й тп та 228-й мсп, разом із 80-м тп отримали можливість сконцентруватися на двох основних напрямках – на Успенівку та Надіївку.

Окрім цього, щодо Покровського напрямку, варто також згадати атаки «мотострілецьких» полків ТрВ зі складу 41-ї ЗВА у районі села Воздвиженка (ймовірно 1452-й чи 1438-й мсп) у бік авторозв'язки на дорозі Т-0504. Ймовірно, вони стали несподіваними для українського командування (противник зумів зайняти село Воздвиженка, яку ЗСУ утримували кілька місяців) й, скоріш за все, далі противник спробує просунутись у бік села Баранівка.

Звісно, це ще не свідчить про те, що командування УВ «Центр» противника має намір організувати такий же наступ й на правому фланзі смуги 41-ї ЗВА, який воно зараз «форсує» південніше міста Покровськ (судячи зі всього, на це у нього немає часу та необхідних додаткових сил). Й, скоріш за все, ці атаки мають допоміжний характер, аби розтягнути сили та засоби українського угрупування, яке обороняється у районі міста, на максимально широкому фронті.

Але сам факт, коли обмежена за розмахом атака противника на допоміжному напрямку, де ЗСУ займали протягом кількох місяців сталу лінію оборони, стає для них несподіванкою та закінчується безумовним успіхом противника, викликає певне занепокоєння реальним станом боєздатності наших передових підрозділів.

На закінчення про Покровський напрямок. Варто спробувати дати відповідь на питання – чому російське командування обрало саме такий метод прориву до міста, який передбачає ввід у бій частин та з'єднань 41-ї ЗВА саме у смузі сусідньої 2-ї ЗВА? Як на мене, цьому існує декілька відповідей (про плюси та мінуси, цього варіанту ми розмірковували у минулому огляді).

Очевидно, що нинішній стан об'єднань УВ «Центр» (а точніше, їх зайнятість), відносно дій по захопленню міста Покровськ просто не дозволяє організувати його командуванню одночасний наступ (штурм) міста, як з півдня, так й півночі, що передбачає розгортання зразу двох ударних угрупувань.

Тим, хто забув нагадаю, до складу цього УВ входять три загальновійськових армії – 2-а, 41-а та 51-а ЗВА + окрема 90-а тд. Й всі вони, на даний момент, «у справах та турботах», а саме:

1. 2-а ЗВА – складає основу угрупування, яке й так наступає на Покровськ з півдня. Відповідно, у ньому й так задіяні майже всі її війська (сили).
2. 41-а ЗВА – вимушена утримувати достатньо розтягнутий західніше та південно-західніше Покровська фронт. До того ж, у ній ніяк «не сформується» власна, вкрай необхідна для неї 74-а мсд.
3. 51-а ЗВА – веде активні «автономні» наступальні дії на Торецькому напрямку, а до того ж, частиною сил (майже до половини її штатного складу – 5-а, 110-а, 114-а омсбр) діє на Курахівському (він же, вже скоріше Новопавлівський).
4. 90-а тд м намагається наступати на достатньо широкому (розтягнутому фронті), як для дивізії (навіть, 5-и полкового складу), від Новотроїцького до Зорі (а то й Сонцівки).

Крім того, очевидно, що частиною своїх сил ця дивізія вимушена діяти в інтересах Курахівського (Новопавлівського) напрямку. Останне ущільнення її правого флангу, вирішило цю проблему лише частково.

У таких умовах, виділити щось «значне» для формування у смузі 41-ї ЗВА окремого наступального угрупування (для наступу на Покровськ ще й з півночі), скажімо так, справа нелегка. Тому, рішення російського командування наростити «пробивні» спроможності 2-ї ЗВА (вже діючої на потрібному напрямку) військами (силами) 41-ї ЗВА – цілком адекватне та зважене рішення. Мушу визнати, у цьому випадку командування противника демонструє зростаючий рівень свого оперативного мистецтва.

Таким чином, очевидно, що подальший розвиток наступу противника відносно міста Покровськ може відбуватися за двома основними «сценаріями», як слідство введення у бій у смузі 2-ї ЗВА, частин та з'єднань 41-ї ЗВА, а саме:

• Противник може прагнути прорватися у місто саме з півдня, й далі діяти, так само як на Краматорському напрямку, у Часів Яр – за рахунок переваги у силах й засобах поступово витісняти наші війська з самого міста, район за районом.
• В іншому випадку, після більш-менш глибокого обхвату міста з півдня (що передбачає, очевидно, перерізання дороги на Межову) – перегрупувати частину своїх сил й засобів, або, скажімо так, повернути у смугу 41-ї ЗВА її основні сили, й провести таке саме охоплення міста й з півночі (що, очевидно, передбачає перерізання дороги Т-0504, на Костянтинівку).

У цьому випадку, звісно, передбачається й третій етап – так званого, «стискання» (основними силами 2-ї та 41-ї ЗВА, після того, як українське угрупування у самому місті буде виснажене тривалою обороною). При цьому, дуже важливо чітко зафіксувати момент, коли почнеться перегрупування сил й засобів противника у межах смуг двох армій – 2-ї та 41-ї ЗВА.

• 2 •

Тепер, стосовно Новопавлівського напрямку. Наскільки я розумію, протягом кількох крайніх діб передові підрозділи ЗСУ повністю відійшли з території Курахівської ТЕС й таким чином, оборона села Курахове, фактично, завершена.

Наші передові підрозділи ще утримують село Дачне, а також частину дороги на Янтарне, але, скоріш за все, протягом найближчих днів ЗСУ будуть вимушені повністю відійти з території того, що ми називали «залишки» Курахівського плацдарму.

Противник силами 51-ї ЗВА (5-а та 110-а омсбр) та 90-ї тд (6-й тп, 428-й мсп, 67-й сп), продовжує активно атакувати північніше річки Вовча, зокрема у напрямку Шевченко (нижн.) – Андріївка, Сонцівка – Петропавлівка та Зоря – Слов'янка.

Й хоча він по цим напрямкам має мінімальне просування, після захоплення села Шевченко (нижн.), починаючи з 29-го грудня минулого року, але ці дії, очевидно сковують більш-менш боєздатні сили та засоби українських війсь на цьому напрямку.

Які, в іншому випадку, цілком можливо було би використати для запобігання просування противника у смугах його 8-ї ЗВА (20-а та 150-а мсд, що наступають зі сходу, по напрямках Максимільянівка – Курахове, Дальнє – Курахове та у районі Успенівки, нижн.) та з півдня по рубежу річки Сухі Яли, де намагається прорватися угрупування УВ «Восток» (36-а та 39-а омсбр), підсиленні окремими підрозділами 114-ї омсбр (51-а ЗВА) та 57-ї омсбр (5-а ЗВА) противника.

У зв'язку з цим, варто звернути особливу увагу на вперту та героїчну (я не перебільшую) оборону ЗСУ по річці Сухі Яли. По суті, ці частини та підрозділи, які зуміли утримати цей рубіж до сих пір (особливо у районі села Зеленівка) сприяли тому, що ЗСУ отримали можливість відійти з колишнього Курахівського виступу в організованому порядку, ведучі вперті ар'єргардні бої (що дозволяє наносити противнику додаткові втрати) й по суті – поки що, запобігли оточенню українських військ у цьому виступі.

Залишається лише одне важливе питання – чи не потраплять вони самі в оточення, якщо рішення на такий відхід (вздовж дороги Донецьк – Запоріжжя) знову, як це у нас буває, по якімсь «дивним причинам» затримається?

Адже противник впевнено просувається вздовж південного берега Курахівського водосховища й якщо зможе взяти села Дачне (або силами 5-ї та 110-ї омсбр, у тому числі з боку села Старі Терни, або передовими підрозділами 20-ї мсд, з боку села Дальнє), то ці підрозділи знову можуть опинитися під загрозою оточення, не отримавши своєчасно відповідного наказу на відхід.

• 3 •

Ну й на завершення, декілька оцінок загального характеру. На даний момент, найбільшу загрозу ситуації у всьому південно-східному «куту» фронту являє собою прорив противника південніше міста Покровськ (позначимо його, з великою натяжкою, як оперативно-тактичний).

Адже, внаслідок цього, очевидно, командування противника отримало можливість організувати та провести подальші наступальні дії (з достатньо високими шансами на успіх), як по відношенню до самого міста Покровськ, так й глибокого охоплення лівого флангу нашого угрупування, яке продовжує вести бойові дії у залишках Курахівського виступу:

• Питання – чи включає план (задум) противника на зимову кампанію 2025 року у свій зміст операцію з захоплення міста Покровськ, чи командування противника спробує «дозахопити» протягом зими 2025 року Торецьк, Часів Яр, Вовчанськ, або спробує це зробити відносно Куп'янська, або одночасно зразу на кількох напрямках, на даний момент, не має чіткої відповіді.
• Кожний з цих «варіантів» має цілу купу своїх особливостей (як окремо, так й у випадку спроби виконання «у комплексі»), ми розглянемо кожний з них – трохи пізніше. На даний момент, очевидно, основну увагу російського командування прикута саме до району міста Покровськ.

Реальні спроможності противника до проведення більш-менш глибоких (принаймні, оперативного рівня) наступальних операцій, на цей час, виглядають достатньо спірно (у мене, замало вихідних даних, щоб оцінити їх по кожному операційному напрямку, спробую найближчим часом це виправити).

Однак, очевидно, що вони нерівномірні й це вже призвело до того, що обсяг та розмах так званого «стратегічного наступу» противника звівся до наступу на звуженому колі операційних напрямків (по суті, на 2-х).