Ситуація на фронті. Огляд Покровського та Торецького напрямків

1. Покровський напрямок

Очевидно, передові підрозділи 90-ї танкової дивізії (тд) противника, підтриманні окремими підрозділами 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї загальновійськової армії (ЗВА), а також його 114-ї окремою мотострілецькою бригадою (омсбр), продовжують свої наполегливі спроби «звернути оборону» ЗСУ, південно-східніше Селідово, яка відчутно заважає їм продовжувати наступ по дирекції на Покровськ.

Зокрема, з цією метою, вони вперто атакують по напрямку Мемрик – Лісівка намагаючись прорватись на східну околицю Українськ. А також по напрямку Михайлівка – Селідово намагаючись «з ходу» вклинитись у систему оборони ЗСУ у самому цьому місті.

Наскільки я розумію, командування противника має намір примусити ЗСУ відійти на рубіж Українськ – Гірник, тобто витіснити їх підрозділи зі всієї території східніше ріки Вовча, на відтинку між Карлівкою та Красногорівкою.

У цьому сенсі, не виключено, що найближчим часом по напрямку Красногорівка – Курахівка активізуються передові підрозділи 5-ї та 110-ї омсбр противника, зі складу його 1-го армійського корпусу (АК) УВ «Юг».

Окрім цього, звертає на себе увагу той факт, що безпосередньо на Покровському напрямку (район Новогродовкі, а також район «Ярів»/Красний, Крутий, Сухий) темпи просування противника впали до мінімальних.

Вже протягом крайніх 3-4 діб, він (ймовірно, передові підрозділи 27-ї мсд та 15-ї омсбр) мав просування там лише у північно-західній частині Новогродівки у бік Сухого Яру («між двома териконами», вздовж залізниці), а також вздовж річки Журавка по напрямку Журавка – Красний Яр на відстань до 1-1.2 км. На решті відтинку смуги дії 2-ї ЗВА, до Воздвиженки (й навіть, частково далі – у смузі 41-ї ЗВА) противник, по-суті, зупинився, тобто, протягом крайніх 3-4-х діб, просування не мав.

Таким чином, стає очевидно, що протягом тижня, що минув, командування УВ «Центр», й зокрема його 2-ї ЗВА та 90-ї тд, які діють на напрямку головного удару, вирішили сконцентрувати свої головні зусилля не у напрямку безпосередньо Покровськп, а у бік Селідово та району східніше й південно-східніше нього. Що, в свою чергу, у сенсі забезпечення подальшого наступу у бік Покровська виглядає цілком логічно, так як дозволяє противнику забезпечити з півдня лівий фланг свого ударного угрупування, яке безпосередньо діє у бік Покровська, тобто з найбільш вразливого для себе боку.

Іншими словами, противник зараз намагається позбутися того негативного ефекту, який здійснювала на його угрупування, націлене на Покровськ, з півдня успішна та вперта оборона ЗСУ в районі Карлівки.

У зв'язку з цим, очевидно, варто зазначити, що якщо тиск противника з півночі не припинеться, то найближчим часом, ЗСУ таки доведеться відійти з-під Карлівки, Невельского та району північніше Красногорівки.

Більше того, утримання рубіжу Українськ – Галицинівка, у цьому сенсі, стане для ЗСУ «критично важливим». Інакше, все може закінчитись куди більш значними неприємностями, ніж прориви противника в районі Очеретине чи Прогресу.

2. Торецький напрямок

Командування 41-ї ЗВА противника, війська (сили) якої розгорнуті та оперують на цьому напрямку, очевидно, намагається вирішити поставлені перед нею завдання – переважно власними «внутрішніми резервами».

Про це достатньо наочно свідчать темпи просування її передових підрозділів, як безпосередньо по напрямку Північне – Торецьк, а також Нью-Йорк – Неліповка адже, вони також, дещо «впали».

По суті, протягом тижня, противнику вдалося:

• просунутись в районі «танку» та по напрямку Торецької виправної колонії №2 на відстань – до 1 км
• завершити захоплення Залізне и просунутись у бік Торецького тубдиспансера та псих-лікарні на відстань – до 500 метрів
• трохи розширити своє вклинення по дирекції Юр'ївка – Нью-Йорк – Неліпівка у лівий фланг, в бік Пантелеймонівки та Сухої Балки (десь по 250-500 метрів у кожний бік).

Таким чином, стає очевидно, що у цій смузі, противнику, поки що, не вдається повністю вирішити навіть найближчі завдання в тактичній зоні, хоча, звісно, певне просування в нього є.

Тобто, очевидно, без залучення додаткових сил й засобів, командуванню 41-ї ЗВА противника доведеться найближчим часом – або сконцентруватися на більш вузьких напрямках та ділянках, або взагалі відмовитись від «широкоформатних» наступальних дій й сконцентруватися на чомусь одному (чи, власне, продовжити високозатратні бої у самому Торецьку, чи в кінці кінців, завершити оцю тяганину в районі Нью-Йорку та Неліповки якимось більш рішучими та одностайними діями).

У цьому сенсі, треба мати на увазі, що 41-а ЗВА противника й так, ще раніше, наступала лише на третині своєї смуги дії тобто мала у порівнянні із 2-ю ЗВА куди більш «розрядженні» у сенсі оперативної та тактичної щільності бойові порядки. Й це було невипадково адже вона наносила допоміжний, «відволікаючий» удар «в лоб» на Торецькщоб скувати сили та засоби ЗСУ саме на Торецькому напрямку, у той момент, коли 2-а ЗВА та 90-а тд, розпочали «наступ на Покровськ».

Більше того, у той момент її найбільш боєздатні з'єднання – 35-а та 55-а омсбр були активно задіяні на суміжному з 2-ю ЗВА фланзі тому по суті, вона могла залучити до безпосереднього наступу на Торецьк лише 132-у омсбр зі складу 1-го АК та 74-у омсбрТа й то, першу – переважно з півдня, по обох боках дороги Костянтинівка – Ясинувата.

Однак, цілком несподівано, як для ЗСУ, так й для себе самої її передові підозділи зуміли здійснити достатньо успішний та глибокий прорив у тактичній зоні оборони ЗСУ на цьому напрямку Й тому, у якісь момент, частину оперативних резервів УВ «Центр» його командуання задіяло саме на Торецькому напрямку.

Але, з того часу та моменту багато що змінилося.

Командуванню УВ «Центр», як я й казав, таки довелося обирати між Покровськом та Торецьком.

й очевидно, воно обрало перший (цілком зрозуміло, адже для російського командування «змінити початковий план» – ціла історія).

На цей рахунок, як на мене, думаю найближчим часом командування противника проведе певне «між операційне» перегрупупування сил й засобів. Особливо, в контексті зміщення його пріоритетів між різними операційними напрямками у світлі спроби таки реалізувати план своєї літньо-осінньої кампанії на 2024-й рік принаймні, в його основній частині.

Цілком можливо, в рамках цього, у складі УВ «Центр» з'явиться ще один армійський корпус (ймовірно, 3-й АК з Краматорського напрямку), або у його зоні відповідальності сконцентрується увесь 1-й АК а не тільки дві його бригади – 114-а та 132-а омсбр (особливо, у світлі «необхідності вирішення завдань» на суміжному з УВ «Юг» фланзі). Чесно кажучи, найближчих планів та задумів російського командування в цьому відношенні я не знаю й телепатичними здібностями не володію.

Однак, логіка розвитку подій підштовхує вважати, що російське військове стратегічне керівництво спробує «максимально повно» реалізувати свій вже очевидний оперативно-тактичний успіх на Покровському операційному напрямку (середня глибина просування противника на різних напрямках та відтинках, з моменту початку Авдіївської наступальної операції противника складає на даний момент до 35-40 км).

Трохи підсумуємо

На війні не буває нічого випадкового.

Як на мене, противник, цілим рядом рішень його командних срутктур різного рівня, по суті, надав ЗСУ шанс зупинити його до Покровська й повністю «загальмувати» його наступ на цьому операційному напрямку.

Пояснювати, в чому полягає сенс цього шансу, на мій погляд, звісно я не буду. Лише зазначу, що він знову пов'язаний із часом.

Більш ключовим, в цьому відношенні, є питання – чи скористається військово-політичне керівництво країни цим шансом в реальності, чи вважитиме його другорядним?