Розпіарені сучасні мислителі-футурологи, які проспали війну

Грізні дні минулого  2022 року та не менш грізні дні прийдешні поставили переконливий хрест на кількох ретельно виплеканих інтелектуальних  культах.

Достоту як українська бронетехніка з хрестами на бортах поставила хрест на міфі про «другу армію світу».

Перший із них – кумир 90-х Френсіс Фукуяма. Він і політичний економіст, і історик, і футуролог, і борець з корупцією. На його лекції про цю муйню у Львові в 2015 році квитки по 1000 доларів продавали.

Візитівка: книга «Кінець історії та остання людина», що вийшла друком у 1992-му, де він стверджував, що успіх та поширення західних ліберальних демократій та ринкової моделі капіталізму сигналізує кінцеву точку соціально-політичної еволюції людства та перемогу цієї форми врядування. Перед Революцією Гідності приїздив до Києва понити про «провал демократичних перетворень» в Україні.

Революції, ясний перець, не передбачив, як і російської агресії. Тепер набрався нахабства навіть контрнаступи коментувати.

Другий – кумир 2010-х Юваль Ной Харарі. Він і філософ, і військовий історик, і popular science author.

Він, зокрема, писав: «Всесвітня імперія твориться в нас на очах, і керувати нею буде не окрема держава чи етнічна група -- цей новий світ стане підвладним багатонаціональний еліті, і склеювати його будуть спільна культура та інтереси».

Яка культура ? Ну, та сама, де паради різні проводять.

Далі – типова лівацька пурга, що або нове і світле космополітичне майбутнє без Націй та держав, або маленькі забиті громади темних рагулів. Третього не дано.

Тому що от скоро правильні вчені  винайдуть безсмертя, а ідеологія, мораль і цінності то все вигадки, бо людина не відрізняється від тварюки і так далі.

При цьому – жодного успішного реального прогнозу, як і в Фукуями. Зате – мільйонні тиражі, ореол інтелектуальних лідерів, месіанська зверхність і халдейська нехіть до фактів.

Нечисленна українська читацька аудиторія, якій не вперше скуштувати крейди замість аспірину та сприйняти хутро замарстинівського крілика за шиншилу, рахманно й сумирно поїдала цей квазіінтелектуальний комбікорм.

Завдяки амбасадорам цього дурисвітства, що за канонами марксиста Грамші захопили університетські кафедри та медійні майданчики, і слова всупереч «корифеям» казати ніхто не зміг.

Але реальність така, що динаміка світу близького майбутнього зараз визначається в Україні результатом триваючої Третьої світової війни, яку і Фукуяма, і Харарі проспали.

І визначають її прості українські піхотинці, танкісти, артилеристи, зенітники, льотчики, логісти, медики, водії та кухарі.