Три кроки для реанімації СБУ

Мова не про традиційну кримінальну хронічку – вона предмет окремої розмови – мова про резонансні теракти та диверсії, що у глибинній логічній послідовності є елементами ворожого комплексу заходів з дестабілізації суспільно-політичної ситуації в нашій державі.

Мартиролог жертв поповнюється з безжальною жорстокістю. Судоплатовський льодоруб з Луб’янки б’є розмірено й знеособлено.

Начальник контррозвідки регіонального органу СБУ в прифронтовому місті, професійний розвідник-спецпризначенець, відомий журналіст, радикальний депутат, популярна на фронті жінка-доброволець…разом з тим – жертвами диверсантів і терористів стають випадкові люди, звичайні перехожі, які просто «невчасно» вийшли за продуктами до крамниці чи «невдало» обрали маршрут від роботи до дому.

Загострення оперативної обстановки по лінії здійснення агентурно-бойовими групами головного супротивника резонансних злочинів у столиці України може свідчити про те, що абревіатура «АТО» і словосполучення «донецький та луганський напрямок» не будуть аж настільки нерозривно пов’язані.

Ті чи інші елементи антитерористичної операції, можливо, доведеться реалізувати, маневруючи силами й засобами, не лише на Донбасі. А всюди, де виникають загрози. Грань між фронтом і тилом стиралася довго, але відтепер, схоже, її може просто не бути.

Понад те, головне питання, яке зараз на часі сакраментальне, – «Що робити?».

По-перше, не зволікати з реформуванням національної спецслужби, позбавивши її невластивих функцій – боротьби з економічною злочинністю, боротьби з наркотрафіком, посадовими злочинами, корупцією та оргзлочинністю, а також слідства у всіх випадках, що не стосуються злочинів проти основ національної безпеки. У складі оновленої спецслужби слід залишити функціональну блоки контррозвідки, захисту національної державності та інформаційної сфери, антитерору, аналітики. І – все.

По-друге, дебюрократизувати оперативний процес, знищивши нікому не потрібні паперові терикони. Сьогодні оперативний співробітник замість формування дієвого негласного апарату, вивчення оперативної обстановки за лінією роботи, проведення контррозвідувальних та оперативно-розшукових заходів, вдосконалення власної фізичної та тактичної підготовки змушений проводити левову частку робочого часу за письмовим столом, «відписуючись» на півтора десятки контрольних документів.

По-третє, організувати ефективний контррозвідувальний пошук (для виявлення загроз, а не ознак злочинів) на основі якісно нового контррозвідувального режиму. Організація роботи з протидії розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав в сучасних умовах зростання зовнішніх загроз національній державності диктує необхідність повернення до тотального контррозвідувального пошуку як основного виду контррозвідувальної діяльності. Ефективна протидія ворожій агентурно-розвідувальній та розвідувально-підривній діяльності потребує запровадження в Україні повноцінного жорсткого контррозвідувального режиму – комплексу адміністративних, режимно-правових і контррозвідувальних заходів, що на практиці означатимуть запровадження посиленого міграційного контролю, поширення масштабів та поглиблення внутрішнього паспортного контролю, обмеження територіальної мобільності населення поблизу стратегічних об’єктів, окремих населених пунктів і цілих територій, посилення контррозвідувального захисту органів влади та управління, суб’єктів політичного процесу та суб’єктів національного медіаринку.

Далі буде. І буде більше. Бо хто ж, як не ми?