Український генерал Де Голль: міф чи можливість?

В масовій свідомості українців уособленням державної звитяги й символом Європейської сили під час Другої світової війни став сер Вінстон Черчилль.

Проте в Європі є інший знаковий приклад держави й лідерської моделі, які можуть стати визначальними і для України.

Ми говоримо про Францію, яка, пережила окупацію, але зуміла повернути позиції економічного й оборонного лідера континенту, країни з повним циклом виробництва зброї і ядерною парасолькою.

Для України зараз найближчий історичний приклад повоєнної Франції та генерала де Голля.

Крім майже співставних розмірів та індустріального й аграрного економічного потенціалу, нас дуже ментально зближує фактор спільного кордону з агресором, якого, наприклад, не мала острівна Британія.

Після війни Франція теж усвідомила спільний кордон із віковим ворогом й воліла безпеки більше за процвітання. Україна у аналогічній ситуації, що наближає нас до французьких настроїв часів обрання де Голля.

По-друге, повоєнна Україна буде іншою. Фактично новому лідеру доведеться перезасновувати державу, як це сталося з П’ятою республікою.

Хтось із українських політичних фігур постане перед історичними завданнями рівня генерала де Голля, який став символом опору нацизму, а згодом, прийшовши до влади, став батьком-засновником П’ятої республіки.

Чому Де Голль став більше ніж генералом

Після великих воєн суспільства шукають фігуру сили.

Не менеджера чи компромісного політика, а людину, яка уособлює порядок.

У такі моменти є спокуса сказати: нам потрібен свій Де Голль.

Але перш ніж переносити цей образ на український ґрунт, варто згадати, ким був справжній Charles de Gaulle – і за яких умов він став державотворцем.

Де Голль мав у портфоліо:

• довоєнний політичний досвід;
• власну концепцію сильної виконавчої влади;
• довгу історію конфлікту з парламентською слабкістю Четвертої республіки;
• і чітке розуміння, що Франції потрібна нова конституційна модель.

Він повернувся до влади не тому, що був генералом, а тому, що система розвалювалася через алжирську кризу. Франція стояла перед загрозою внутрішнього колапсу.

Де Голль став відповіддю на конституційний тупик.

Після великих воєн популярні військові командири стають символами періоду. Така історична норма. З ними пов’язуються надії, у них бачать уособлення сили, порядку і здатності ухвалювати рішення.

Та тут існує подвійне сприйняття.

З однієї сторони – застереження і побоювання. Військова система є жорсткою вертикаллю: централізація рішень, наказ і виконання. У ній немає демократичної процедури узгодження позицій. Політика працює інакше – через баланс, дискусію, компроміс.

Сильні сторони військових лідерів: досвід керування великими колективами, стратегічне і тактичне мислення. Робота з аналітичними документами різного походження. Здатність ухвалювати рішення в умовах невизначеності. І головне – звичка нести персональну відповідальність, у тому числі за непопулярні рішення.

Де Голль не будував П’яту республіку сам

Шарль де Голль – генерал, який повернув Францію до керованості у 1958 році.

Але важливо й те, що Де Голль не був цивільним управлінцем. Конституцію П’ятої республіки писав не він. Її писав Мішель Дебре, який не був публічною фігурою. Він конструював систему і вибудовував баланс повноважень, що тримається досі.

Саме ця зв’язка зробила генерала успішним президентом, а не тимчасовою фігурою воєнного часу.

Україна і генерали

Є два генерали, яких суспільство сприймає як потенційних політичних гравців. Валерій Залужний і Кирило Буданов.

І ще – «чорний лебідь», один із тих, хто не відомий поки широкій публіці, але авторитетний серед професійних військових, і може проявитись як лідер та змішати актуальний на сьогодні політичний пасьянс.

Хто – не знаю, але упевнений, що здатні до лідерства військові ще є.

Питання – не в симпатіях, а у шансах.

У Валерія Залужного в арсеналі 100% упізнаваність та довіра понад 23% українців, як свідчать опитування.

У Буданова підтримка інша. Рейтинг спирається на успішні операції ГУР. Його шанси дуже тісно пов’язані, зокрема й з ходом переговорів. І саме це може обмежувати масштаб підтримки.

Але ключове питання  не в рейтингах. Український генерал може стати главою держави. Ключове питання – чи буде в нього свій Мішель Дебре.

Щоб стати успішним президентом новому президенту знадобиться потрібна команда цивільних управлінців, які напишуть правила, вибудують баланс, зроблять усю чорнову роботу для перезапуску держави.

Інакше генерал залишиться символом війни, а президент має бути архітектором миру.