Що робити з керованими авіабомбами ворога?

Зараз все більше пишуть і говорять про загрозу від російських корегованих авіабомб. Щодо корегованості – відверте перебільшення, як завжди у недоімперії. Але ніяку точність ворог компенсує вагою вибухівки – зараз в нього у виробництві КАБи вагою до 3.000 кг.

Навіть якщо така бомба вибухає на відстані кількасот метрів від наших позицій, бійці ВСУ отримують контузію, що вкрай ускладнює ведення ними бойових дій. Ще ворог застосовує КАБи з об'ємною вибухівкою і хвалиться майбутніми КАБами вагою 9.000 кг, а це за руйнівною силою вже подібне до мікрозарядів тактичної ядерної зброї.

За іронією долі, перші КАБи – американські JDAM – з’явилися у ВСУ, але зараз ворог використовує їх незрівнянно масовіше – до 80 одиниць на добу.

Насправді, окремої проблеми ворожих КАБів не існує. Є загальна проблема істотної переваги недоімперії у повітрі, яка пов’язана з недостатністю наших сил ППО та винищувальної авіації.

Так що, дочекаємося, коли нарешті прилетять 65 обіцяних F-16, і все налагодиться? Знову не зовсім так.

Тому що мову треба вести не стільки про літаки, скільки про ракети класу «повітря-повітря», якими будуть озброюватися ці винищувачі. Якщо Штати проявлять неочікувану щедрість і нададуть новітні ракети AIM-120D, які мають дальність дії 180 км, то можливість протидіяти пускам ворожих КАБів з’явиться. Якщо продовжиться імпотентська американська пісня «Ми уникаємо ескалації», і ракети будуть з дальністю 70 км, то на проблему КАБів вони майже не вплинуть.

А ще краще біло б отримати європейські ракети «Метеор» з дальністю до 300 км. Їх можуть нести шведські JAS-39 Gripen, увагу до цих літаків, які чудово відповідають умовам нашої війни, я привертаю вже більше року. І начебто, певні перемовини ідуть.

Між іншим, ворожі літаки мають на озброєнні ракету Р-37М, яка має анонсовану дальність до 300 км, тому багато чого буде залежати і від здатності F-16 уникати атак у повітрі. Але у будь-якому випадку, на нашому боці є перевага західної супутникової та авіаційної розвідки та наведення літаків на ціль.

Що стосується можливості збивати ворожі штурмовики з КАБАми на борту наземними ЗРК, то так, вона існує. З урахуванням дальності дії найбільше для цього підходять ЗРК Patriot РАС-2 та модифіковані С-200, С-300. Але у разі подібного фронтового використання ці дефіцитні ЗРК стають розхідними одиницями. І навіть дооснащення таких «блукаючих» ЗРК малими комплексами для протидії ворожим розвідувальним безпілотниками на ситуацію не дуже вплине.

Так що, швидше за все, нові західні ЗРК будуть прикривати українські міста і стратегічні об’єкти, для фронту їх навряд чи вистачить. Принаймні, за поточної ситуації з постачанням зброї.

Щодо атак аеродромів базування ворожої штурмової авіації – це безумовно треба робити. Але реальний ефект дадуть крилаті ракети або безпілотники, які наводяться не тільки за координатами, а на фінальній ділянці траєкторії самостійно визначають ціль і вражають саме ворожі літаки, а не вибухають поблизу. Про такі засоби ураження ми чуємо постійно, проте поки що використання не бачимо.

Замість висновків: якщо проблему домінування ворожої авіації вирішити вдасться, то і загроза від ворожих КАБів істотно зменшиться. А якщо не вдасться, то ворог повільно, але постійно буде потроху захоплювати українські території, вщент руйнуючи будь-які наші укріплення з повітря.