Чому світові запаси золота зберігаються значною мірою у США?

Річ у тім, що фізичне золото без можливості його обміну на резервну валюту – це просто метал, нехай і дорогоцінний.

Крах Бреттон-Вудської валютної системи (хоча формально ми живемо поки що в Ямайській, але про неї чомусь забули), неминуче призведе до ослаблення ролі головної резервної валюти – долара.

У рамках платіжного балансу є тільки дві базові моделі.

Або індустріалізація, зростання торгового профіциту і м'яка девальвація національної валюти.

Але тоді твоя країна називається Китай, а валюта – юань.

Нобелівський лауреат Кругман визначив китайську модель розвитку як експортно-орієнтовану, з прив'язкою юаня до долара, але на спеціально заниженому рівні.

Передевальвований юань дає змогу Китаю і без жодних мит утримувати позитивне торговельне сальдо в операціях зі США.

Другий варіант: у тебе від'ємний торговий дефіцит, але зате позитивний приплив капіталу завдяки двом факторам (і тоді твоя країна США, а валюта – долар):

• інвестицій центробанків усього світу в купівлю доларових активів:
• надлишкових заощаджень країн, що розвиваються, які спрямовуються в долар.

США в глобальній системі виконують роль «споживача останньої інстанції» (споживають максимум імпортних товарів) і «інвестиційного майданчика останньої інстанції» (у будь-якій незрозумілій ситуації, інвестуй у долар – давній принцип жителя будь-якої країни, що розвивається).

Розпочинаючи нову індустріалізацію, Трамп намагається сформувати для цього необхідні інструменти у вигляді митних тарифів для імпорту та податкових стимулів для національних виробників.

Тобто податки для внутрішнього виробника знижуються, а для іноземного – збільшуються. Великий торговий дефіцит = Великому бюджетному дефіциту. Тому Трампу потрібно скоротити перший, щоб знизився другий.

Для цього він буде, зокрема, не тільки нарощувати внутрішню індустріалізацію, а й норму заощадження простих американців, щоб казначейські облігації США купувало населення і американські банки, а не переважно зовнішні центробанки та іноземні фонди.

У принципі, таке перезавантаження вже відбувається – населення і банки в США вже істотно збільшили питому вагу своїх портфелів у загальному обсязі трежеріс.

Тож політика Трампа призведе до локалізації американського геополітичного кластера в секторі його найближчої Ойкумени, до оздоровлення бюджету та платіжного балансу, до зростання промислового виробництва та самозабезпечення критичними ресурсами.

Але одночасно, США і долар втрачатимуть статус «останньої інстанції».

Це може призвести до ослаблення долара щодо основних валют і зниження його резервного статусу (що, втім, уже відбувається). Ну і світові центробанки почнуть забирати зі США своє золото. Ось тільки, де його зберігати? Адже зберігати потрібно в місцях конвертації. Але, якщо не в долар, то конвертація у що? Поки що на це питання відповіді немає.

Світові центробанки накопичили рекордний обсяг золотого запасу, але поки що його можна конвертувати, в основному, в долар. Тому що Європі конвертувати золотий запас у свою ж валюту євро, немає жодного сенсу. Можливо Швейцарія знову стане світовим центром зберігання золота. Ще один спільний маркер порівняння нинішньої ситуації з Другою світовою.

Ну а поки що, в Німеччині почалася дискусія про повернення частини свого золотого запасу зі США в розмірі 1200 тонн на 115 млрд євро.