Нові удари СБУ по місцях виготовлення російських ракет дають Україні козирі у переговорах

Ще новини переговорів.

Президент Володимир Зеленський заявив, що як і раніше існує глухий кут з двох питань – території та ЗАЕС. У перекладі на людську мову: поки це не узгоджено – нічого не узгоджено. Потрібні якісь нові переговорні ідеї.

Вночі, 7 лютого, додаткові аргументи підкинув один з головних переговірників з української сторони – ЦСО «А» СБУ. За 25 км від Твері безпілотниками СБУ було атаковано Редкінського дослідного заводу (с. Редкіно, Конаковський район).

За радянських часів він був найбільшим дослідним підприємством Міністерства хімічної промисловості СРСР. З розпадом Союзу деякий час занепадав, а потім знову став затребуваним за основним профілем – хімія для ВПК.

На цьому «сільському» заводі працює до 700 осіб. Як і у будь-якого «дослідного» підприємства, специфіка даного заводу – поєднання прикладної науки і виробництва. Він знаходиться в основі харчового ланцюжка, який масштабується на інших оборонних підприємствах.

З цієї причини завод перебуває під міжнародними санкціями. Він вже піддавався атаці в червні 2024 року і двічі у вересні 2023 року, але тоді збитки були незначними. Зараз результати дуже наочні, кілька влучень, красиві пожежі. СБУ вкотре показала, чим відрізняються західні санкції від українських і який прогрес в українських засобах ураження.

Для нас завод важливий тим, що є виробником компонентів палива для крилатих ракет Х-55, Х-101 і «Калібр». З огляду на те, що під час ракетних ударів з осені 2025 року задіюються вироби майже з конвеєра, випадання якогось з елементів виробничого циклу неминуче призведе до розривів і пауз. Не прямо зараз, тому що якийсь запас у росіян точно є. Але в певній перспективі, яка залежить від точності влучень і збитків.

СБУ проаналізували вразливі місця в ланцюжку виготовлення ракет і дотягнулися до одного з них. Для росіян історія важлива ще тим, що на подібних підприємствах дуже часто знаходиться унікальне обладнання. Яке і при повному доступі до світового ринку непросто створювати і обслуговувати. А в умовах санкцій відновлення може стати проблемою, як мінімум – в частині затягування термінів. Це асиметрична ситуація.

Росія воює з елементами енергосистеми України. ТЕЦ, котельнями і трансформаторами, які при настанні паузи будуть відновлені, в т.ч. – на більш високому технологічному рівні в окремих елементах. При цьому вона сама завдає збитків військовим виробництвам, які нерідко є штучними. Це відкидає РФ назад у контексті її глобальних претензій. Якийсь запас стійкості для підтримки оборонних ланцюжків у РФ є, але ось такими ударами він вичерпується.

Можна воювати ще пів року, захопити якусь отруєну землю і руїни без людей, при цьому опинитися з переламаною військовою машиною і роками приводити її до тями. Але за цей час світ просунеться вперед. Партнери по ВТС ще більше засумніваються в раціональності співпраці з Кремлем і задумаються про альтернативи. Так що переговорна аргументація – вона комплексна. Важливо продовжувати аргументувати. І найбільш розумно для західних партнерів – максимально інвестувати в тих, хто ефективно доносить аргументи...

***

Як типовий географічний екскурс. У с. Рідкіно є БК «Хімік», розташований на проспекті Хіміків. На околиці Твері в селищі Хімінституту на вулиці Хімінституту розташований БК «Синтетик», дачне селище «Синтетик» та ін. Ці лобові поверхневі маркери просто кричать, що у Твері знаходиться якесь хімічне гніздо. З радянських часів воно зазнало змін, але залишається цілком актуальним.

На поверхні – Центральний науково-дослідний інститут Повітряно-космічних сил РФ і його випробувальний центр в Твері, Науково-дослідний інститут синтетичного волокна з експериментальним заводом та ін. Тобто, за 500 км від кордону з НАТО цілий військово-хімічний кластер. Живі елементи якого зараз випилюються в результаті блискучої операції Путіна «Київ за 3 дні».