Вакарчук – це мір-труд-дружба, тільки по-українськи

В музиці – геній. У політиці поки що – повна неадекватність.

Якщо Святослав захоче, то він може підтвердити або спростувати інсайдерську інформацію про його зустріч із Порошенком минулого місяця. Якщо вірити моїм джерелам, Порошенко благав Вакарчука не балотуватися, оскільки добре розумів, що Вакарчук насправді відкусує виборця в Порошенка, а не Зеленського. Пізніше сивочолий мастадонт обіцяв виконати будь-яке політичне побажання Вакарчука, лиш би рок-зірка перед другим туром постояла поруч із титаніком. Якщо вірити моїм джерелам, Вакарчук попросив відкриті списки. Сивочолий мастадонт навідріз відмовився (мене це не дивує). 
І ось ми на порозі появи Вакарчука як політичного гравця. Мушу сказати, я радо вітаю будь-яку антисистемну людину, яка розхитуватиме устої дискредитованої політики. Також я щиро вітаю появу фігури, яка може навпіл перекусити електорат Порошенка. Про це я вже писав, що проукраїнські сили повинні зробити все можливе, аби лідером опозиції не став одноосібний корупціонер із задатками узурпатора. Тож я саме в Вакарчукові бачу ту людину, яка може електорально завалити Порошенка, і це тішить. 

Тут зауважу, що Зеленський від появи Вакарчука постраждає мінімально. Якщо не навпаки. Прогнозую, що Вакарчук може стати палочкою-виручалочкою для Зеленського і разом вони можуть утворити прекрасну коаліцію. Я схиляюся саме до цього варіанту, що Слуга народу + партія Вакарчука - це і є ядро майбутньої більшості в парламенті. Разом оновимо нашу Україну - чим не слоган для цих двох «антисистемних»?

Щодо застережень до Вакарчука, то вони в мене такі. По-перше, Пінчук. По-друге, мені категорично не підходять позиції Вакарчука щодо мови і ринку землі. По-третє, я побоююся, що він почне кооптовувати в свою команду не нових, а підгнилих «нових» і вічних ходунів із партії в партію. По-четверте, Вакарчук є тим самим Зеленським, тільки від умовно патріотичної частини: та сама риторика миру й порозуміння між героями й сєпарами. Вакарчук – це мір-труд-дружба, тільки по-українськи (воно мене не влаштовує взагалі). 

По-п'яте, Вакарчук, якщо вірити колегам по його цеху, є зациклений на меркантильних питаннях і мислить переважно категоріями вигоди. Й тут згадується інсайд, озвучений Євгеном Рибчинським, буцімто співак оцінив своє балотування буцімто в 10 млн доларів (зі слів Рибчинського, така «шняга» ходить у парламенті). 

Але найголовніше: ми це щойно вже проходили. Людина на сцені і людина в реальній політиці – це дві різні людини. Тож я хотів би почути від Вакарчука не лише чіткі позиції по ключових питаннях, але й критерії, за якими він шукатиме кадри в свою іменну партію. 

Станом на зараз маємо шикарного співака з розмитими і «ніякими» позиціями по засадничих проблемах – і не більше. Чекаємо, поки він із «я за все добре і за всіх добрих» перейде в ранг реальних політиків, які ставитимуть питання про перезаснування системи, а не підрихтовку тієї, в яку він уже мав слабкість ступити в 2006-му і зразу же ганебно звалити звідти.