На Путіна має вплив лише одна людина

Хто, куди і коли їздить завжди важливо, щонайменше коли йдеться про геополітику.

Ані Путін, ані Сі не їдуть на саміт Великої двадцятки в Індії. Перший напевно хотів би, але боїться, схоже навіть фізично, адже на саміт БРІКС він теж не поїхав і в Туреччину теж. Сі ймовірно «пропустить» саміт, адже для нього витримати паузу зараз найкраще. Зі своєї, суто китайської, позиції, він все робить правильно – чекає на Путіна у жовтні на саміт «Шовкового шляху» і підвищує ставки перед президентськими виборами на Тайвані у січні.

Повного впливу на Путіна немає ніхто, але найбільший відносний – тільки в Сі. Та й низка переворотів в Африці Китаю теж в плюс – в нього Африці скоро буде «золота акція».щодо безпеки, економіки і відповідно контролю над міграційними потоками.

Китай стає номер один співрозмовником для Заходу і показує це йому – візит за візитом американців до Пекіну і нічого у відповідь – це суто у китайському дусі.

Геополітична «шахівниця», як казав «Збіг» Бжезінський, змінилася. На дошці чимало фігур і мета як Заходу, так і неЗаходу виграти свою партію, а потім і турнір. Ми хочемо стати частиною Заходу і це означає розуміти його правила гри і мотивацію, як і мотивацію тих, хто грає на іншому боці. Ми на ній важлива фігура і ніхто не буде нами жертвувати, ті ж самі китайці також не будуть, імперська РФ їм не потрібна та й зміцнений російський режим теж. Але наша тактика і стратегія інших можуть бути фундаментально різними і в найближчі місяці ми це можемо відчути.