Не вірю, що мир за участі Саакашвілі можливий

Перший фронт – вуличний. Місце бою – Київ. Це чергові мобілізації, блокування вулиць, які поки не мають бажаного для учасників ефекту, або – пошук почесного відступу з вулиць через брак смислів, скепсис киян та новорічні свята. Саакашвілі, з іншого боку, будуть допомагати протестні настрої в Україні, які незмінно високі, без перебільшень, в останні 15 років.

Другий фронт – юридичний. Місце бою – суд. Захист буде доводити, що докази звинувачень у причетності оточення Януковича до фінансування акцій Саакашвілі зібрані з процесуальними порушеннями, через що не можуть бути враховані судом. Звинувачення, відповідно, буде доводити, що всі докази зібрані чисто, і Саакашвілі та/або конкретні люди з його оточення мають нести кримінальну відповідальність.

Третій фронт – політичний. Місце бою – громадська думка. Якщо автентичність плівок буде доведена, і навіть якщо при цьому будуть знайдені процесуальні порушення слідства, Саакашвілі необхідно буде нести політичну відповідальність за фінансування або просто контакти з Курченком. Що «можна» прихильникам Оппоблоку, навряд чи може дозволити політик, який позиціонує себе «якісною альтернативою». Вочевидь, захист Саакашвілі твердитиме, що контакти з Курченком нічого не значать, або просто уникатиме відповіді. З іншого боку, Саакашвілі допомагатиме висока толерантність суспільства до будь-якого тіньового фінансування дій політиків.

Ці фронти різні за масштабом. Але вони є. І тому не вірю, що мир за участі Саакашвілі можливий.