Радянсько-фінська війна. Нагадування для України та її партнерів

30 листопада 1939 року вибухнула радянсько-фінська війна. Це за радянською термінологією, у Фінляндії її називають Зимовою. Я зацікавився подіями тієї війни випадково, коли в МЗС України вів гуманітарні питання, і до мене потрапив лист уже немолодого чоловіка, батько якого загинув на тій війні. Чоловік писав про те, як фіни дбайливо доглядають могили колишніх ворогів, і як багато серед ідентифікованих імен українських.

Вже потім, читаючи літературу про тодішні події, я дізнався, що саме в Україні були сформовані дві дивізії, які радянське командування кинуло в пекло тієї війни. Однією з них була знаменита 44-та стрілецька дивізія імені Щорса, у складі якої воював батько мого дописувача і яка зазнала величезних втрат. Загалом же кількість загиблих у радянсько-фінській війні українців оцінюється в 40 000 осіб. Нагадування перше: імперія ніколи – ні доти, ні згодом – не шкодувала життя українців.

За таємним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа Фінляндія ввійшла до сфери інтересів (знайомий термін, еге ж?) Радянського Союзу. І планування агресії проти Фінляндії (нагадування друге, для наших партнерів) розпочалося одразу після поділу Польщі у вересні 1939 року двома червонопрапорними режимами – нацистським і радянським.

Нагадування третє: війні передували «мирні ініціативи» Москви. 5 жовтня СРСР запропонував Фінляндії укласти «договір про безпеку», за яким Москва планувала розмістити на території Фінляндії 50-тисячне військо. Нагадування четверте: як відомо, три балтійські країни під тиском Москви погодилися на розміщення радянського військового контингенту, що не вберегло їх від нашестя «асвабадітєлєй».

Фінляндія не погодилася. Тоді Москва висунула нову «мирну ініціативу»: Фінляндії було запропоновано піти на територіальні поступки, передавши СРСР Карельський перешийок і відсунувши таким чином кордон кілометрів на 70 від Ленінграда (начебто для гарантування його безпеки), а ще здати СРСР в оренду Аландські острови та півострів Ханко для розміщення там радянських військових баз.

Ще 31 жовтня глава радянської дипломатії Молотов пригрозив фінам серйозними наслідками в разі їхньої незгоди. Тому нікого не повинні дивувати заяви Лаврова: нічого не вдієш, такі традиції російської дипломатії. Тож після відмови Фінляндії війна стала неминучою.

Про радянсько-фінську війну можна писати ще багато чого, що наштовхує на різні паралелі.

І про те, що розпочалася війна з провокації, коли неподалік села Майніла був обстріляний 68-й полк 70-ї стрілецької дивізії, внаслідок чого загинули один радянський офіцер та кілька солдатів, а в обстрілі СРСР звинуватив фінську сторону.

І про те, що – попри укладені договори (зокрема підписаний у 1932 році і згодом подовжений до 1945 року Договір про ненапад та мирне врегулювання конфліктів) – радянське керівництво не сприймало Фінляндію як незалежну державу, постійно наголошуючи, що незалежність Фінляндії «було надано» і що СРСР «терпить» незалежну Фінляндію.

І про те, що Москва активно використовувала колаборантів з числа фінських комуністів, створивши на території СРСР маріонетковий фінський уряд, який Кремль негайно визнав і з яким уклав договір про дружбу.

І останнє нагадування для наших партнерів: 14 грудня 1939 року країну-агресора СРСР було виключено з Ліги Націй. Можете повторити?