«П’ята колона» вже не маскується і мобілізує свої сили

Напередодні  9 травня телеканал «Інтер» розміщає, де тільки можливо, рекламний ролик концерту до Дня Перемоги, де ведучий Андрій Доманський, зокрема, заявляє: «Сьогодні ми не можемо дозволити, щоб вулиці наших міст називали іменами фашистських злочинців, а їхні портрети безкарно проносили під час факельних ходів у нашій столиці, де кожен метр просякнутий кров’ю наших співвітчизників». Заклики з боку громадськості, низки депутатів і Національної ради з питань телебачення і радіомовлення не пускати в ефір цей концерт «Інтер» ігнорує. А міський голова Лисичанська Сергій Шилін у переддень 9 травня публікує в Facebook фото малих дітлахів у радянській військовій формі (ще з якимись медалями) та георгіївськими стрічками — і з написом: «Вот поэтому нас не победить!».

На сам День Перемоги мерія Кривого Рога влаштувала покладання квітів до братської могили під пісню «Верните память», присвячену російським воякам у Сирії та написану Марією Захаровою, офіційною речницею МЗС РФ. Цього ж дня заслужений артист України Віталій Козловський узяв участь у святковому концерті в одному з підмосковних міст; на зауваження на свою адресу він відповів, що співав там, куди його запросили, і нічого не боїться. Ну, а в Києві біля Вічного вогню в той час, коли там «тусувалися» учасники акції «Безсмертний полк», з’явилися не лише депутати «Опоблоку» і представники УПЦ МП (до речі, з іконою імператора Ніколая ІІ, одного з головних паліїв Першої світової), а й зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук із дружиною Оленою.

І це тільки кілька знакових епізодів політичного життя в Україні напередодні 9 травня та у сам цей день. А було і чимало інших, більш чи менш схожих за ідеологією та стилістикою. Що ж, не тільки співак Козловський уже нічого не боїться, а й господарі та менеджери «Інтеру», і діячі «Опоблоку», і «церковна гвардія» Московського (точніше — сталінського, бо засадничі документи цієї структури написані були за активної особистої участі «вождя народів») патріархату. Не бояться, бо знають: нічого їм не буде. Ну, скасують концерт Козловського у Львові, ну, напише заступник міністра Георгій Тука гнівну репліку щодо мера Лисичанська у соціальних мережах, ну, винесе Нацкомісія попередження «Інтеру»... А семимільйонна аудиторія подивиться телевізійний концерт, а фальшивим «ветеранам» даруватимуть квіти та вітатимуть їх, а депутати «Опоблоку» безсоромно прикриватимуться такими «ветеранами» (он поруч із Олександром Вілкулом на фото зафіксований персонаж із погонами полковника та чотирма десятками орденів і медалей, начеплених на кітель так, як би справжній військовик їх ніколи не вдягнув; а ще на фотографіях фігурує літній — але не 90-літній, як належало би бути ветеранові війни! — генерал-полковник із золотою зіркою Героя України — тим часом як у списку таких Героїв генерал-полковники відсутні...). І все це, тобто спекуляція на народній трагедії та імпортоване з РФ «побєдобєсіє», брехня замість правди та пропаганда путінізму — нахабні та безкарні.

Може, вони знають щось таке, чого не знаємо ми? Може, вони наввипередки вже прогинаються перед московським «царем усієї Русі»? Чи просто влада беззуба та безсила? Та ні, он яке полювання було розгорнуте на Саакашвілі... Чи існують таємні «договорняки», покликані забезпечити чинній владі підтримку з боку відверто проросійських та «миролюбних» (згадайте сумнозвісну статтю Пінчука про Крим, Донбас і Росію) олігархів? Але сім мільйонів (точніше, понад сім мільйонів) аудиторії концерту «Інтеру» — це вдвічі більше, ніж число активних виборців Петра Порошенка, і для цієї аудиторії він є і буде «зрадником» і «бандерою»; це — майже консолідована вже армія виборців проросійсько-пропутінських партій і їхнього кандидата в президенти на наступних виборах. І якщо й надалі робити вигляд, наче нічого не відбувається, армія ця зростатиме.

Тим більше, що чинна соціально-економічна політика влади вкупі з відверто ідіотичними вимогами та порадами МВФ, ЄС і багатьох західних урядів (ну, хто проводить велику приватизацію і розпродаж землі під час війни?) чимало сприяє збільшенню чисельності цієї армії (бо Москва гарантовано запропонує під вибори дешеві енергоносії й інші економічні преференції в обмін на «мир»). І якщо сьогодні не вжити екстренних заходів на всіх «фронтах», то наступного року вибори всіх форматів так розгойдають Україну, що конкретні наслідки того можуть виявитися не лише драматичними, а й трагічними.

До речі, Кремль і Луб’янка на 9 травня розгорнули наступ не лише в Україні, а й усюди, де лише змогли. «Безсмертний полк» (ясна річ, у супроводі телеоператорів) пройшовся багатьма західними столицями. Ба більше: він провів несанкціоновану ходу у столиці Білорусі; молодики в футболках із написами «Армия России», «Донецкая Народная Республика», «Вежливые люди», з російським гербом і портретами Сталіна наочно показали, хто саме прагне невдовзі стати господарем у країні. А на додачу міністр оборони генерал Андрій Равков на урочистому засіданні до Дня Перемоги виголосив ультрасталіністську промову (цього раніше він собі не дозволяв), а міністр внутрішніх справ генерал Ігор Шуневич вдягнув форму НКВД і начепив георгіївську стрічку, яких останніми роками офіційні особи Білорусі не носили.

Отож скидається на те, що гасла: «Можем повторить!» та «Вперед, на Берлин!» — не просто слова. Звичайно, Кремль сьогодні не має тих можливостей, що їх мав за часів Сталіна, — проте і на Заході відсутні політики калібру Аденауера, Трумена та Черчілля. Та в будь-якому разі, першими жертвами новітнього «переможного маршу» стануть Україна та Білорусь. Власне, вони вже стали — проти України ведеться «гібридна війна» з використанням «п’ятої колони», а Білорусь у політичному плані значною мірою (в інформаційному — так майже стовідсотково) перебуває під контролем Москви. І якщо чинна влада України не хоче чи не може поставити край діям знахабнілих від безкарності брудних політиканів, продажних співаків і дезінформаційних телеканалів, то чи не доведеться громадянам вдатися до екстраординарних заходів задля рятунку держави? До речі, в повній відповідності до засадничих принципів демократії та до статті 65 Основного закону: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України...»