Чи варто ображатись на Монголію?

Ми тут усі дружно образилися на Монголію: мовляв, як учасниця МКС, ця країна була зобов’язана Путіна заарештувати, а вона його в аеропорту на червоній доріжці зустрічає. Мабуть, щоб не було видно людської крові, яка стікає з цієї потвори…

Воно й правильно, звісно, гидко все це. Але. Чого це ми, як в старому одеському анекдоті, починаємо з «нашої перукарні»?

Систему міжнародного правосуддя давно зруйновано, а якщо чесно, то й не було її зовсім. Інакше, як це можливо було б, що того ж Путіна звинувачують тільки у викраденні дітей, а про злочин безпідставної кривавої агресії проти України і українців рокам не йшлося і не йдеться?

А як бути з тим, що ХАМАС, Хезбола, біснуваті іранські аятоли – досі вважаються суб’єктами права, а не об’єктами суду, покарання?

А що з йєменськими хуситами, які за іранської допомоги заблокували ключовий торговий морських шлях, обстрілюючи торгові судна безвідносно до прапора, під яким вони йдуть.

Військово-морські армади колишніх володарів світу скупчилися тут же, в регіоні Червоного моря, і безсило спостерігають, як ці мавпи з ракетами і в пляжних шльопанцях нищать світову економіку.

…Тож не чіпайте Монголію, затиснуту між Росією і комуністичним Китаєм! Ліпше використайте її поведінку, як ще один привід для постановки ключового питання: світові новий світовий порядок потрібний і в екстреному режимі!

І – так. Без війни тут не обійдеться. Уже не обійдеться.