«Мір» праху твоєму

«Чемпіон по світових санкціях», як себе іронічно називає Росія (станом на кінець 2023 року 19 919 суб’єктів РФ знаходилися під санкційними заборонами і обмеженнями, серед них 6793 кампаній та 10 126 фізичних осіб), хизується тим, що санкції не завдали відчутного удару по економіці країни і навпаки – б’ють по країнах ініціаторам.

Поверхнево ситуація виглядає для Росії контрольованою, а санкції не завдали разючого удару економіці і не позбавили можливості фінансувати війну з Україною. Ба більше, в умовах санкційного тиску економіка Росії росте, а воєнні витрати отримали у 2024 році рекордне фінансування.

Та найкрасномовнішим є зріст статків російських мільярдерів. Якщо з початком широкомасштабного вторгнення в Україну, кількість російських мільярдерів у списку Forbes скоротилася зі 123 до 88 осіб у 2022 році, то через два роки війни кількість російських мільярдерів рекордно збільшилася до історичного максимуму 125 осіб. При чому цьогоріч російські мільярдери стали багатшими на $18,3 млрд.

Росія переорієнтувала свою торгівлю на так званні «дружні країни» і тепер за заявами її прем’єра загальний товарообмін з цими країнами співмірний з обсягами торгівлі з усім світом, який був до війни.

Росія створила величезну систему паралельного імпорту (сірого ввезення підсанкційних товарів), започаткувала десятки тисяч кампаній для тіньової торгівлі, переорієнтувала експорт нафти (головне джерело державних доходів) на нові ринки (лише минулого року виручка торгівлею нафти з індійськими кампаніями сягнула близько $40 млрд), створила потужний тіньовий флот для подолання цінової стелі для російської нафти і забезпечила надійні канали постачання підсанкційних товарів у чутливі військові галузі, зокрема для виробництва ракет.

Разом з тим, Росія активно користується неузгодженостями у санкційних пакетах різних країн та захланністю частини міжнародного бізнесу, який не гребує заробляти на торгівлі з Росією, фактично оплачуючи російську агресію в Україну.

Цинічною демонстрацією такого підходу є, приміром, участь німецьких кампаній у пропагандистській кампанії Кремля із так званої відбудови Маріуполя, який російські окупанти вщент знищили у 2022 році. На кадрах російських пропагандистів видно сучасну важку техніку, вікна та будівельні матеріали від німецьких виробників, зокрема світового лідера по виробництву гіпсу фірми «Knauf». Власник фірми Ніколас Кнауф більше двадцяти років був почесним консулом Росії і залишився ним після анексії Криму у 2014 році. У Росії і досі працює понад 4 тисячі працівників на його заводах, а він і російський бюджет продовжують отримувати рекордні доходи, публічно називаючи санкції проти Росії «жахливими». Таких наслідників Шрьодера, на жаль, залишається багато.

Ще однією разючою проблемою є неузгодженість і вибірковість санкцій. Нещодавно німецькі митники затримали судно, яке йшло з Санкт-Петербурга під прапорами Маршаллових островів і мусило зробити незапланований захід у зв’язку з поломкою у порт Ростока. На судні виявили уран і березову фанеру. Вантаж із фанерою заарештували як підсанкційний, а от уран може безперешкодно рухатися далі. На уран санкції не поширюються, і російська сировина безперешкодно надходить для паливних елементів, приміром, французьких атомних електростанцій. Вважається, що транспортування низькозбагаченого урану і кобальту-60 має «критичне значення» для системи охорони здоров’я та енергетичної безпеки Північної Америки та Європи.

І виявляється парадокс, що здавалося б безневинний вантаж – березова деревина підсанкційний, а уран – ні. США і ЄС пояснюють такі дії тим, що варто задіювати санкції, які завдають більше шкоди Кремля, ніж Заходу. Відтак залежність Європи від поставок радіоактивної сировини дозволяє Росії продовжувати заробляти мільярди.

З початку війни російські кампанії відкрили десятки тисяч представництв, особливо в Сербії, ОАЕ, Вірменії та Киргизії. Ключовою метою цих кампаній було створення схем обходу санкцій і налагодження паралельного імпорту.

Влітку минулого року міжнародна експертна група Єрмака-Макфола нарахувала у зброї та техніці, які використовуються на фронті та для обстрілів мирних міст України, понад тисячу іноземних компонентів від 155 компаній із 19 країн.

За даними видання «Слово і Діло» компоненти понад 180 американських виробників знайдено у російському озброєнні та техніці.

Деталі від компаній із США знайшли більш ніж у 80 виробах, зокрема крилатих ракетах «Іскандер-К», керованих ракетах Х-59Мк-2, «Кинджалах», безпілотниках Shahed-136, «Ланцет», Mohajer-6, Zala 421 -16Е та інших.

Деталі 39 японських компаній знайшли у 38 російських виробах: безпілотниках Shahed-136, Mohajer-6 та «Орлан-10», ракетах «Кинджал», «Іскандер-К» та Х-101, деяких радіостанціях, танках Т-72Б3 та іншій техніці.

У 34 видах російського озброєння та техніки були виявлені компоненти з Німеччини, всього від 36 компаній. Німецькі деталі знаходили знову-таки у безпілотниках, ракетах «Іскандер-К» та Х-101, комплексах радіоелектронної боротьби.

Росія при виробництві озброєння та техніки використовувала також компоненти з інших європейських країн – Британії, Швейцарії, Франції, Італії, Нідерландів, Ірландії, Швеції, Іспанії, Данії, Бельгії, Польщі та Австрії.

Наприклад, у 15 видах зброї та техніки було знайдено компоненти від 13 британських компаній – у безпілотниках, станціях радіоперешкод Р-330 БМВ, танках Т-72Б3, бронеавтомобілях.

Компоненти від 11 швейцарських компаній є у 47 видах озброєння та техніки – зокрема, ракетах Х-59Мк-2, Х-101, «Калібрах», «Іскандер-К», безпілотниках Shahed-136, Mohajer-6, Supercam-S350, «Ланцет» та інших.

У деяких типах безпілотників, комплексах РЕБ, радіостанціях, ракетах Х-101, а також в іншій техніці виявлено компоненти 7 компаній з Нідерландів.

У безпілотнику «Орлан-10» було знайдено деталь від польської компанії.

Росія також використовує для безпілотників, ракет, систем РЕБ, радіостанцій, апаратури внутрішнього зв’язку та іншої техніки деталі з Тайваню (35 компаній). Переважно це карти пам’яті та мікросхеми.

Компоненти 9 компаній з Південної Кореї виявлені у російській зброї та техніці. Також знайдено деталі ізраїльського виробництва – у безпілотниках «Корсар» та «Орлан-10», бронеавтомобілях «Тайфун-К».

Усе це свідчить про відсутність надійних механізмів перекриття потрапляння критично важливих підсанкційних товарів для потреб російського військово-промислового комплексу.

Минулого року цивілізований світ посилив боротьбу з підпільним танкерним флотом Росії і частково домігся від відмови використання нафти бренду Sokol Індією. Проте більша частина російської нафти, від якої відмовилися індійські кампанії, безперешкодно переспрямована у Китай. Ба більше, після певного скорочення і навіть попри домовленості про скорочення видобутку нафти у рамках країн членів ОПЕК, Росія знову рекордно збільшила видобуток сирої нафти і його експорт по морю.

Поява нових кремлівських мільярдерів, особливо в галузях, з яких пішли іноземні кампанії, глузливо свідчить, що тепер зароблятимуть свої і це Кремлю лише на користь.

Але не все так безхмарно і для Росії. Попри те, що російські мільярдери багатіють, а Кремль не має проблем із фінансування війни, життя рядових росіян потрохи повзе до низу. Ціни ростуть, ринок завалений низькоякісним китайським товаром, що добиває цілі галузі економіки.

Санкційний механізм як старий корабель з пробоїнами і скреготом, але продовжує тягнути Росію до зашморгу. Вже зараз істотно обрізані можливості по доступу до фінансів – повітря і крові економіки, падає технологічних рівнів російської економіки.

Усе менше іноземних банків, побоюючись вторинних санкцій, хочуть мати справу з російськими платежами. Відтак практично єдиним фінансовим вікном у світ залишаються закордонні філії ВТБ. Але, приміром, у Китаї, щоб відкрити рахунок у цьому банку росіянам доводиться очікувати від двох місяців до пів року.

Разючий приклад падіння російської платіжної системи «Мір», яку Росія впровадила у 2014 році для обходу санкцій і можливості проводити міжнародні розрахунки у рублях. До 2023 року карткова система «Мір» охопила понад 51% російського ринку платіжних систем, 52,5% операцій по картках, 26,2 всіх інтернет розрахунків. Російською карткою можна було користуватися у Казахстані, Білорусі, Венесуелі, В’єтнамі, Киргизії, Таджикистані й на Кубі.

У лютому 2024 році США ввели блокуючі санкції проти операторів російських карток. Вже у 2023 році було неможливо розраховуватися ними в західних інтернет-магазинах. У тій невеликій кількості країн, де вони працювали, постійно обмежувався функціонал і кількість послуг. З березня Google Play прибрав зі свого додатка систему «Mir Pay». З початку квітня систему «Мір» заборонила використовувати служба мобільних платежів «Samsung». І за дуже короткий час користуватися платіжною системою за межами Росії можна лиш у Білорусі, Північній Осетії та Абхазії. Важливі хаби сірого імпорту Вірменія, Казахстан, Киргизстан відмовилися обслуговувати картки цієї системи. А це серйозний удар по паралельному імпорту.

Проте найефективнішим санкційним механізмом залишаються удари українських безпілотників по російських НПЗ. Це вже привело до обрізання експорту бензину і надходження коштів до бюджету, багатомільйонних щоденних втрат у зв’язку з недоотриманням очікуваних прибутків і не можливістю відремонтувати пошкоджені установки через санкційні обмеження поставки необхідного обладнання. Тож поки Росія шукатиме нові щілини для обходу санкцій і нових пацюків, готових торгувати на крові заради наживи, українські сили оборони впроваджують найефективніші паралельні санкції. А де тонко, там, як відомо, рано чи пізно порветься…