Психологія людини під час війни

Одночасно з війною у країні кожна людина проживає ще й свою власну внутрішню війну (з особистих причин).

Одночасно з колективною травмою – кожна людина отримує ще й на додачу свою власну (через причини, які можуть бути відомі тільки їй).

Під час війни немає місця для напівтону, кожна позиція має бути чіткою та голосною, але одночасно з цим – кожна людина має мислити дуже критично і задавати питання, перевіряти, бути прискіпливою (бо ж фейки, вороги, пропаганда та таке інше).

Під час війни не до філософії, потрібно вирішувати негайно, тут і зараз, але одночасно з цим – швидке рішення може коштувати забагато.

Під час війни ти по-новому, кожною клітиною, відчуваєш силу своєї відповідальності за кожен свій крок і слово, бо воно може мати наслідки для великої кількості людей, але й як ніколи раніше ти розумієш, що на все воля випадка та везіння.

У цей тяжкий період ти чітко розумієш, що не до сантиментів чи відпочинку, але одночасно з цим всі твої почуття стали настільки виразними, що ти закохуєшся у кожну квітку, у небо, у звичайний сніданок, у випадкову посмішку... як ніколи хочеться кохати.

Це все дуже важкий психологічний стан. І не варто намагатися пояснити його тим, хто через це не проходив на власному досвіді. Не зрозуміють. І не тому, що погані чи черстві. А тому що такою створена людина: вона не може повністю усвідомити досвід, якого не мала особисто. Але є таке слово – емпатія.

Тобто розуміння на рівні критичного та аналітичного мислення, що відчуває інша людина і як з нею варто поводитися/спілкуватися. Навіть якщо це зовсім не знайомий досвід.

Від народження кожна людина зазвичай має базовий рівень емпатії. Але це дуже мало. Решта – напрацьовується через виховання: батьки, школа, середовище, культура (книжки, кіно, музика, живопис). А ще – спілкування з людьми з різних країн та з різних верств населення. Все це – підвищує рівень емпатії. Все це – допомагає людині стати дійсно людиною.

Все це допомагає людям з різним життєвим досвідом порозумітися.

Все це – емпатія – власне й допомагає світу існувати попри усі тяжкі історичні періоди.