Путін – це дешева копія Івана Грозного

Дмитро Медвєдєв зробив жорстку заяву про ядерну зброю і про те, як Росія уже направляє її на весь цивілізований світ.

Так от, коли я чую подібні заяви, я не можу позбутися відчуття не лише клоунади, але й повного дежавю. Забігаючи наперед, я скажу: персонально я не вірю ні в яку ядерну зброю. Ні від Путіна, ні, тим більше, від Медвєдєва.

А тепер потрібно трохи зануритися в історію, щоб зрозуміти роль «Дімона» в російській історії. Ні для кого не секрет, що для Путіна, одним з головних зразків є Іван Грозний.

Але крім скучності він має ще одну рису, яка його відрізняє від Грозного – він не вміє вигадувати, він багато в чому епігон, такий собі реконструктор, який не пробує щось створити нове, він повторює і наново пробує переживати чужу історію і чужі історії (те саме стосується і відтворення Сталіна, відтворення другої світової і т.д).

Але повернімося до Івана Грозного. Я не буду тут багато говорити про культуру юродства в якій він жив і яка, насправді сформувала той тип російської влади, яка існує вже чотириста років.

Зараз варто лише дати цитату А.М. Панченка із книги «Смех в древней Руси»:

«Грозный создал особую концепцию царской власти. Царь как бы изоморфен богу, царь ведет себя «аки бог», и подданные не смеют обсуждать его поступки. Поэтому «поведение Грозного — это юродство без святости, юродство, не санкционированное свыше, и тем самым это игра в юродство, пародия на него… Для тех современников, которые были свидетелями поведения Грозного, этот игровой элемент мог сниматься: для одних он мог ассоциироваться со стереотипами житийного мучителя или античного тирана, для других же — с колдуном, продавшим душу дьяволу и живущим в вывороченном мире. Оба таких «прочтения» переводили поведение Грозного из игрового в серьезный план».

Всі російськ царі так чи інакше жили в цій парадигмі.

Так от, у Івана Грозного був період, коли він відрікся від престолу і на московський трон посадив нащадка Чингізідів Симеона Бекбулатовича. Причин такого дивного кроку є кілька: пробачити всі свої старі борги, знищити ряд неугодних бояр і, напевно, найважливіша – пророцтво придворного астролога, що цього року помре цар.

Ні Грозний, ні Бекбулатович, як відомо, не померли, астролог хотів втекти, але його зловили і спалили, а потім Грозний повернувся в Москву, давши великі вотчини Бекбулатовичу, який до смерті Грозного був князем Тверським і катався, як сир у маслі.

А от після смерті Грозного і початку смути, кожен наступний цар бачив в Бекбулатовичі конкурента і тому спочатку в нього все забрали, а потім, за візантійською традицією чи то оскопили чи то осліпили.

До чого я все це веду? Медвєдєв, або Дімон Бекбулатович, хоч щось значить, поки живий Путін. Медвєдєв має нести всю цю ахінею тільки з однієї причини, і причина ця – самозбереження. Він хоче бути войовничішим за Кадирова, Соловйова і інших разом взятих. Тільки так він може розраховувати на своє тверське князівство. В його заявах немає нічого від реальної політики. Це борсання миші в молоці: якщо повезе, то зіб‘ється масло.

А тому, всі його розмови про ядерний удар, це розмови юродивого, який хоче вижити, а не тонка гра Путіна. Путін і сам боїться ядерної зброї, бо він дуже крутий хлопець з дуже тонкою шкірою, як сказала про нього Гіларі Клінтон.