Два сценарії завершення війни для України

Вкотре збираючи свій рюкзак, я шукав куди б покласти дими, і тут згадав, що хотів написати пост, про важливість цих штук. Почав, а потім написав інше.

Кожна війна 20-го сторіччя, а потім і початку 21-го позначилася на культурі й психології людства. Це культурні коди, архетипи, рольове моделювання і те, як проявляють себе захисні механізми психіки. Є цікаве дослідження яке виводить залежність високої частоти розлучень батьків мого покоління від психотравмуючого впливу Другої світової. Скоріш за все ви не чули про «Надзвичайний стан у Малайї» (можливо навіть не знаєте, що така держава колись існувала), але ви знаєте «спалахи В’єтнаму», знаєте Ремарка і те, що його книжки спалювали, деякі типи конфліктів називають ніяк інакше аніж Хрестовий Похід (Crusade), а досвід воєн США на Близькому Сході позначився на серіалі Персні Сили. Навіть якщо ми не знаємо що саме за слід в загальній культурі глобалізованого людства залишила та чи інша війна, він там є.

Коли війна закінчується, вона стає частиною ноосфери (вибачте мене за цей термін). Як сказав би, породжений розумом, що ніс на собі печатку війни, Гендальф – слід нашої війни, що вона залишить в колективній психології людства, прихований завісою диму та куряви. Бо ж є два сценарія подій: наша перемога і тисяча відтінків поразки.

В разі перемоги історія отримає рідкісний приклад того, як маленький аутсайдер зміг захиститися від величезного чорного монстра, хоча ніхто в те не вірив, навіть він сам охрінів від того, що жене монстра копняками до його темної печери десь в холодних пустках. Наша психіка таке любить, ми для задоволення цієї екзистенціональної потреби вигадали цілий жанр – високе фентезі.

В майбутньому світові політики будуть пропонувати згуртуватися навколо якої-небудь ідеї і казати «Разом ми колись перемогли путінську росію! Давайте згадаємо ті славні часи єдності і…». Всі ці хаймарси, нлави та залізничні потяги із Леопардами і Абрамсами колись стануть символом дружби народів, того як взаємопомічь різних держав і лідерів здолали зло. Якщо до Землі прилетить флот ворожих прибульців, то це буде момент, коли згадають війну в Україні. Після перемоги багато хто захоче ретроспективно прийняти в ній участь. Можливо, у наступного канцлера Германії раптово для його мами виявиться українське коріння…

Але за димовою завісою майбутнього може чатувати інший сценарій. Можливо десь біля вашого дому висить жовто-блакитний прапор, – символ вільної держави, – уявіть як його зриває бурят в горці і кидає у вогонь палаючої цивільної автівки, або його знімає полицейский из военной комендатури района, чи він просто зникає вночі, бо хазяїну дома на якому він висів стало страшно після телефонного дзвінка.

В такому разі не буде ніякого Давида у вишиванці і пікселі. В історії може залишитися ще одна громадянська війна між двома братськими народами, один із яких збився зі свого шляху, а старший його вчасно врятував. Майже безкровно освободители Украины смогли очистить русские города от наемников и националистических организаций террористов, которые творили зверства в Буче, пытаясь обвинить в убийствах мирного населения русских военных. Вражеская пропаганда пыталась выставить СВО как агрессивную войну, но…

Можливо десь на заході і будуть ті, хто пам’ятатиме, що 2022 року почалася війна в якій прийняло участь дуже багато людей, що намагалися захистити свій дім і долю родин, але це буде просто поглядом на громадянську війну всередині одного руського етносу, а в таких випадках все дуже неоднозначно і винні обидві сторони, а можливо це все була складна політична гра, правди в якій ми ніколи мабуть і не дізнаємося.

З чим наш ворог вміє працювати так це із пластичністю інформації. ІПСО, викривлення, спотворення і брехня особливо гарно працюють тоді, коли вже не залишилося сміливців, що можуть їм заперечувати. Як він вже робив раніше, ворог почне знищувати, подекуди фізично, нарратив про подолання монстра, вимарувати із історії цю велику війну, зводячи її до переможного маршу, що просто злегенька затягнувся. Як і до цього, росіяни намагатимуться зробити твіст кольорів, називаючи геноцид звільненням, а багатосерійну Бучу воз’єднанням. Ось, що може визирати із диму.

Існує багато, дуже багато, способів того, як допомогти нам уникнути другого сценарію. І лише один, що гарантовано його наблизить – не робити нічого.

Ця війна позначиться на людях, окремих особистостях, соціальних групах, вплине на конктекст багато чого. Якщо вплив цей буде негативний, той, що із другого сценарію, то переживати його буде втричі болючіше, якщо знати, що мав шанс бодай спробувати цього не допустити. Мав, але не використав його...