Держава та волонтери. Звідки взялась цифра в 3%?

Резніков уточнив, що постачання від волонтерів з 24 лютого 2022 року по сьогодні – це 3% всього, що «потрапило на війну». «Тому несправедливо висувати претензії державі – військово-політичному керівництву, всім – від місцевих керівників до парламенту, уряду, президента, що все роблять волонтери. Це не так», – наголосив він.

Що тут сказати?

Протистояння держави та суспільства іде вже давно. Вся історія сучасної України – це історія протистояння держави і суспільства; протистояння та поступової зміни держави під тиском суспільства. Революція на граніті, Помаранчевий Майдан, Революція Гідності. Все це приклади намагання держави приборкати рушійні сили суспільства. На щастя для нас – невдалі приклади.

Але це протистояння здійснюється не лише через глобальні соціальні вибухи, але і в звичайній комунікації чиновника і волонтера, міністра і журналіста. І в даному випадку образливі тези від пана колишнього міністра Рєзнікова є таким прикладом тривалої боротьби.

Взагалі використання у своїх тезах посилання на цифри є сильним ходом, якому складно щось протиставити. Але і в такому випадку виникає купа запитань.

• Як рахували ці 3% волонтерської допомоги? Чи входять в ці розрахунки донати на оздоровлення пораненого бійця, які незнайомі люди пересилають на персональну картку йому, або його рідним, або волонтерам, яким вони довіряють? Чи збори на допомогу родині загиблого героя? Чи пряма допомога конкретному воїну чи його підрозділу? Звідки взагалі Міністерство оборони може знати про ці збори і про ці суми?
• А як рахувати речі, які зроблені власними руками? Наприклад маскувальні сітки, які після роботи плетуть своїми руками наші «павучихи», як вони самі себе з гумором називають. Як порахувати ту величезну працю руками створеного надійного маскування? За закупівельною ціною? Да і хто його рахує. Це ж воєнний «расходнік», який ніхто ні на який баланс ставити не буде.
• Як рахували 97% державних надходжень? Чи входять в ці суми військова допомога від країн партнерів? Якщо так, то це не дуже чесно. Якщо ні – то ні.
• Як взагалі можна порівнювати обов’язкові надходження від держави і добровільні внески громадян, які не мають такого обов’язку. Які мають лише право і бажання допомагати. Тим більше, що у держави, як казала «Залізна леді» Маргарет Тетчер, немає власних коштів. У держави є лише кошти платників податків. Тобто платники фінансують свою армію двічі – і як платники податків, і як добровільні благочинці.
• Тим більше, що перелік питань, які закривають волонтерські та громадські збори дійсно вражає. Вони давно вже вийшли за межі традиційного волонтерства «цукерки-шкарпетки». Суспільство збирає на кулемети, міномети, ударні дрони, бронетехніку, супутник!!!

Будь яка держава мала б пишатися таким суспільством і стидатися своєї недолугості і нездатності забезпечити своє військо навіть такими звичними для війська речами, як міномети чи снайперські гвинтівки.

Тож пан колишній міністр порівняв насправді речі, які взагалі неможна порівнювати. Це все одно як порівнювати свою величезну зарплату, яку ти отримуєш завдяки своїй освіті, чи блискучій кар’єрі, і ту м’яту сотку гривень, яку тобі сує в карман твоя бабуся, коли ти нарешті приїхав її провідати в селі. Неможна взагалі порівнювати те, що мала б зробити держава, і те, що за неї робить суспільство. Шкода, що у нас такий міністр оборони. Добре, що він вже колишній.