Протести в Ірані. Чи є шанс на справжню революцію?

На фоні постачання іранської зброї в РФ нам особливо цікаво чи може змінитися політична ситуація в Ірані. 16 вересня молоду дівчину Махсу Аміні затримала поліція, за те, що вона не носила хіджаб. З поліції вона потрапила в лікарню де померла від отриманих побоїв і можливого згвалтування. У відповідь на це по всій країні розпочались протести.

За півтора місяця протестів було вбито близько 300 протестуючих, понад 13 000 були затримані. Вчора керівник Корпусу варти ісламської революції Саламі сказав, що це останній день протестів, очевидно натякаючи на якусь грубу відповідь у разі продовження.

Із того, що я бачу і можу проаналізувати, на жаль, шансів на перехід протестів у справжню революцію дуже мало. Протести в Ірані досить поширене явище, і убивство протестуючих теж. Минулого року відбувались потужні протести пов’язані з браком питної води. Регулярно відбуваються бунти на фоні браку їжі. У всіх випадках влада застосовує зброю і вбиває протестантів. Сьогоднішні протести однозначно одні з найбільших за останні роки, але сама модель їхня абсолютно схожа на попередні бунти.

Основна проблема протестів – це брак політичного лідерства і організації. Без цього протести просто видихнуться. Однак, за півтора місяця ці лідери так і не з’явились. Не з’явилась і мінімальна організація. Це призводить до падіння масштабів протестів, відразу як влада почала перекривати інтернет. При чому вбивства протестуючих не збільшують спіраль насильства. Потрібно розуміти, що іранські військові без проблем втоплять країну в крові, і протистояти їм може тільки організація.

Я думаю, що Іран ще далеко від революції, але вже неминуче на її шляху. Так, на жаль, вона не відбудеться в цьому році, що дуже важливо для нас. Зміна іранської влади не тільки зупиняє постачання зброї росіянам, але й дає шанс на захід іранської нафти, що може обвалити ціни на неї. На фоні конфлікту між США та Саудівською Аравією питання іранської нафти знову виходить на перші місця в американському порядку денному.

І оскільки американці не мають ілюзій щодо можливості домовитись з режимом Хомейні, я думаю вони будуть вживати активних заходів для повалення його режиму.