Пригожин воскрес, а Суровікін – ні

Отже, офіційно конфлікт у трикутнику «Путін-Шойгу-Пригожин» закінчився. Але ніхто не досяг повного успіху.

Незважаючи на бурхливі вимоги ображеного міністра оборони Шойгу, Путін не наважився розправлятися з Пригожиним за цей карикатурний бунт, щоб не посилювати угруповання Шойгу-Герасімова в армії. Шойгу доводиться терпіти громадське приниження, бо на фронті без змін, а Пригожин не покараний.

Для армії це доказ того, що, маючи величезні військові ресурси, дует Шойгу і Герасимов не має відповідних політичних ресурсів.

Зіштовхуючи Пригожина та Шойгу, Путін намагається залишитися арбітром між різними угрупованнями влади та свого оточення, але після бунту Пригожина всі розуміють, що російський президент втратив роль балансиру та арбітра між вежами Кремля. Тепер він лише лідер наймогутнішої владної групи, а не господар чи арбітр для всіх інших.

Для Пригожина офіційно місце заслання змінили з Білорусі на Африку, але частина вагнерівців під власним ім'ям залишилася в Білорусі і максимально наблизилася до кордону Польщі.

Мабуть, до польських виборів у жовтні, з боку вагнерівців, слід очікувати на прикордонні провокації, які за планами Кремля мають вплинути на виборчу кампанію в Польщі.