Російські мільярди доларів в один момент стали брухтом

Закінчилася епоха...

Десятки років не найдурніші діячі в Російській імперії, СРСР і Росії вибудовували схему продажу природних ресурсів із підконтрольних територій країнам, у яких із ресурсами було не дуже, а з грошима і технологіями - добре.

На те, щоб побудувати чинний механізм такого взаємовигідного співробітництва, пішло багато десятиліть. Майстри з колишніх «совєцьких» навіть зуміли вбудувати в торгівельні взаємини «м'яку силу» - такого роду вплив завжди будується на залежності, і Захід це прийняв.

Усе працювало, попри політичні розбіжності. Захід «з'їв» Чечню, Грузію, Крим, Донбас – занадто зручно і вигідно було користуватися дешевим російським газом і нафтою.

Але ідіоти, які захопили Кремль у 1999, вирішили показати, що вони справжні ідіоти. Буйні та безбашенні – справжні пацани.

І ось транзит природного газу в Європу через Україну припинено.

Мільярди доларів, вкладених тими самими недурними людьми, які вибудовували російське майбутнє на століття вперед у газотранспортну інфраструктуру, стали металобрухтом.

Недорогий газовий або нафтовий бізнес – це казки для дурнів. Цей бізнес потребує колосальних вкладень. Саме тому газ, який на місці видобутку коштує кілька доларів, доїхавши до Німеччини продається за 500. Трубопроводи, станції перекачування і контролю, сховища... десятки років стратегічного планування, десятки років будівництва, праця мільйонів громадян - усе це полетіло на смітник через кількох до***бів, які узурпували владу.

Ресурсні ринки завойовуються роками. Їх неможливо повернути після втрати не тільки з ідейних, а й з технологічних причин. Якусь невелику частину можна, а в повному обсязі – ні. Поїзд пішов, майбутнє прос**но. Я не жартую. У довготривалій перспективі наслідки для економіки РФ катастрофічні, а в поєднанні з санкціями просто руйнівні.

Не може жодна, навіть найдосконаліша стратегія, протистояти феєричним до***бам із психологією гопників із підворіття, особливо, коли суспільство не має можливості їх змінити. Жоден підступний ворог на Заході не міг завдати Росії такого масштабу удару. Не вистачило б уяви і можливостей. Але великі лідери сучасності з Луб'янки впоралися із завданням. Із блиском.

А ті, хто були готові примиритися з існуванням м'якої сили, в обмін на дешеві ресурси, як виявилося, не готові жити за принципом «нравится – не нравится».

І зірки зійшлися. Закінчилася ціла епоха.

До***би перемогли самих себе. «СВО» йде за планом.