Китай обʼєднує США і Європу. Як це вплине на Україну

Останні місяці ми спостерігаємо одну дуже позитивну для нас тенденцію: поступове зближення позицій провідних країн ЄС і США по китайському питанню. КНР, як і його союзник – Росія, вбачаються в першу чергу як значна загроза для безпеки і США, і Європи. А не як економічний партнер, як раніше.

Довіра до КНР падає по обидва боки Атлантичного океану. Проте ані США, ані Європа не збираються у найближчому часі розривати відносини з КНР, як і КНР – з США і Європою. Для Китаю європейський і американський ринок таж надто важливі. Особливо на фоні кризи, у яку поступово занурюється китайська економіка. Та напруга зростає.

Адміністрація Байдена уникає прямої конфронтації, а також продовжує координувати з Китаєм роботу щодо зміни клімату і боротьби з наркотрафіком. Але прикладів успішної співпраці все менше. Якщо під час виборів у листопаді переможе Трамп, він може піти на ще більшу ескалацію з КНР і хоче цього. Такі декларації і погрози санкціями від оточення Трампа лякають Пекін – там почали боятися, що США налаштовані на повалення режиму КПК.

Під час Стокгольмського китайського форуму, який завершився на тижні, відразу кілька ТОП-чиновників ЄС назвали КНР повноцінною загрозою безпеки для континенту, і, а Китай поки що не сплатив ціну за постачання товарів подвійного призначення до РФ. Представники КНР в кулуарах розповідали європейцям про користь поступок Росії, а також натякали, що «європейці повинні радіти, що ми не робимо більше».

Але зараз відповіді Європи стають все більш жорсткими. У травні Німеччина направила у Піведеннокитайське море свої бойові кораблі. Щоб продемонструвати, що політика Китаю по тиску на країни Південно-Східної Азії отримає гідну відповідь. Італія відмовилась від участі у проєкті нового «Шовкового шляху». Також у Європі заарештували десятків людей, пов'язаних зі шпигунством на користь КНР.

Головна сфера, де позиції США і Європи все ще розходяться – питання економічної співпраці з КНР.

Європа все ще розраховує, що торгові інтереси візьмуть гору. Тому чекають, що Китай надасть більше взаємного доступу до ринків. Окремі уряди схиляються до дозволу відкрити виробництво китайських акумуляторів і електромобілів у себе. Це створює залежність від китайської промисловості, але при цьому відкриває доступ до технологій і створює робочі місця. В останні місяці до табору прихильників більш жорсткої політики щодо Китаю перейшла Франція, яка наполягає на введенні жорстких обмежень щодо китайського експорту в Європу.

США вже давно зосереджені на тарифах, жорсткому інвестиційному і експортному контролі, а також активно сприяють перенесенню виробництв з Азії всередину країни, в Мексику, в інші країни Західної півкулі. Вони повільно, але впевнено йдуть до економічного розриву з КНР.

Проте ці розбіжності все більше відступають через нарощування відкритої співпраці Пекіна та Москви, тиску Китаю на Філіппіни, Вʼєтнам, Тайвань і Індію. Та головне – Китай і Росія намагаються спільно атакувати демократичні цінності і західні інституції через підтримку правих радикалів, шпигунську мережу і інформаційні кампанії.

Ця співпраця стала надто помітною, щоб і далі її ігнорувати. Голова розвідуправління Міноборони США, генерал Джефф Круз відкрито сказав про РФ і Китай, «якби у нас виник конфлікт з однією країною, велика ймовірність, що ми матимемо другий фронт».

Для нас це все працює сильно в плюс. Те, що Китай і Росія поводяться надто вороже переконує все більше політиків, що вони мають отримати жорстку відсіч. Україна отримала (і ще отримає) більше зброї, Тайвань і Філіппіни – теж. А економічну могутність Китаю і залежність Заходу від КНР продовжать поступово обмежувати.

В підсумку вісь «Москва – Пекін» стане слабшою, більш вразливою, а китайсько – російське баченням «миру» не вдасться «продатиʼ на Заході. Власне, це створює для нас і наших партнерів можливості для просування нашого бачення завершення війни.