Бандити з Донбасу попруть на Галичину скуповувати нерухомість

У 2012 році Роман Шрайк, редактор сайту «Дурдом», написав про владу Януковича: «Не варто ставитися до цієї влади як до чогось законного і правового. Право в них лише одне – право сили. Жодною законністю тут не пахне. І причина підкорятися насильству цієї влади теж лише одна – страх. Бо влада ця окупаційна. А ті, хто співпрацює з нею, не хто інші, як поліцаї».

Минуло сім років, і ми знову в окупації. Але тепер ми окуповані не силою, а дурістю. Якесь всенародне затьмарення зійшло на Україну і поглинуло її розум.

Якщо в епоху Януковича я написав у відомому віршику: «До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси», – то зараз актуальними залишилися лише два означення: брехуни й свинопаси.

У нас не було майбутнього з президентом Януковичем. Правда, у нього теж не було майбутнього.

Ситуація мало змінилася й зараз. Яке майбутнє у нас може бути з Зеленським? Список ідіотизмів і порушень закону його «молодою» командою вже зашкалює навіть у порівнянні з тим, як діяла банда Януковича.

А вчора наспіла свіжа новина, яка викликала небувалу радість у російських політиків. Політолог Алєксєй Чєснаков повідомив, що не все так просто було з підписанням тієї горопашної «формули»: «Украинская сторона в лице Леонида Кучмы на заседании контактной группы в Минске сегодня опять пыталась заблокировать подписание «формулы Штайнмайера» (далі – ФШ). Однако в конце концов... была вынуждена согласовать и зафиксировать в официальном документе ФШ».

Що саме викликало застереження Кучми? І які аргументи російської сторони вплинули на його рішення?

Алєксєй Пушков оцінив цей успіх імперської дипломатії дуже промовисто: «Все условия, которые выдвинула Москва для ее (ФШ) проведения, согласованы. Наш серьезный успех. Встреча, первая с 2016 г., может привести к заметному сдвигу в отношениях с Европой».

Тобто умови були таки російські. Вони також цілковито задовольняють діячів «ЛДНР», бо й вони радісно благословили цей акт ганебної злуки. Тішиться також партія Медведчука.

Чудова компанія зібралася.

Але яким чином можна реалізувати ФШ? Так, як вона прописана – це доволі туманна і невиразна петиція, де нема жодного слова про виведення окупаційних військ. І можна не сумніватися, що Росія не збирається їх виводити, адже «їх там нема». Ні слова не мовиться про амністію чи навпаки про покарання для злочинців. Нема там нічого і про контроль над кордоном і хто саме його буде контролювати – Україна чи місцева влада.

Про Крим теж не згадано, ані про контрибуцію за руйнування Донбасу, за вивезення заводів у Росію, за тисячі смертей...

Там зазначено, що закон набирає силу в день голосування на місцевих виборах. Але яким чином відбудуться ці вибори? Під наглядом продажної і нашпигованої російською агентурою ОБСЄ, яка підтвердить, що російських військ там нема?

І ще: хто матиме право брати участь у виборах? На окупованому Донбасі заселилося багато росіян і кавказців, які захопили чужі будинки, авта, землі. І всі ці гарні люди вже встигли прописатися. Себто – це громадяни «ЛДНР», а автоматично українці. Вони теж підуть на вибори? Не обов’язково при цьому, щоб вони ховали під плащами цівки автоматів. Уже їхній промовистий вигляд підкаже місцевим, як треба правильно голосувати.

Запевнення в тому, що вибори повинні відбутися згідно з Конституцією України і за українськими законами, абсолютно нездійсненне, доки там перебувають російські війська. За присутності цих військ будь-яка політична пропаганда й агітація засобами преси й телебачення неможливі.

Але є ще одна перепона – тамтешня влада окупованих територій. Якось про неї всі забули, цитуючи лише запевнення, що вибори не будуть відбуватися під цівками автоматів. Але та влада на місцях, яка в значній кількості складається, знову ж таки, з російських «заробітчан», нікуди під час виборної агітації і самих виборів не дінеться. І це вона буде формувати комісії та дільниці.

У «ЛДНР» панує жорстока цензура і каральні органи. Яким чином усе це зникне?

Повернення окупованих теренів Донбасу – це катастрофа для України, а перш за все катастрофа для всіх її спроб стати членом НАТО і європейської спільноти. Бо ті два десятки депутатів, які увіллються у Верховну Раду з приєднаних «ЛДНР», будуть з успіхом блокувати невигідні для Росії закони. А інших депутатів тамтешнє населення не вибере. Як не вибрало навіть те, яке проживає на вільних теренах. Вони бачили війну, бачили звірства росіян, але голосували знову ж таки за них, за своїх убивць.

Донбас, геть увесь, не лише «ЛДНР» – це ракова пухлина, якої краще навіки позбутися. Так вважав ще у 1993-му Олесь Гончар: «Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу – й ту зацькували… Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю… А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж».

Він мав рацію, бо ці люди, за окремими винятками, ніколи не будуть українцями. Вони будуть нас постійно тягнути в совок, в рускій язик, в «дєдиваєвалі», в колорадські лєнточки і піонерські загони.

Уже зараз окремі донбаські переселенці, що опинилися у Львові чи Польщі, поводяться як нахабні завойовники, спілкуються принципово російською з обов’язковими матами. На зауваження вибухають агресією, працюючи в службі сервісу, переходити на українську відмовляються, гордо заявляючи, що вони з Новоросії.

Після успішної імплементації ФШ донбаські бандити, що збагатилися на грабунках, попруть в Галичину скуповувати нерухомість зі ще більшим розмахом.

Боже, бережи Україну від зеленої нечисті, від наших божевільних і від приєднаного Донбасу.