Конфуз на врученні кінематографічної премії ім. Параджанова. Легендарна артистка не змогла перейти на українську

Народна артистка України Лариса Кадочнікова на врученні премії кінематографістів відмовилася виступати зі сцени українською мовою. Це сталося 9 січня, про що розповів журналіст Руслан Кошовенко у Facebook.

Так, у столичному Будинку кіно відбулася церемонія вручення премії Національної спілки кінематографістів України імені Сергія Параджанова, яка була запроваджена з нагоди відзначення 100-річчя з дня народження видатного майстра кінематографу. Йдеться про професійні дебюти минулого року. 

Під час премії на сцену було запрошено Ларису Кадочнікову, Народну артистку та виконавицю головної ролі – Марічки – у легендарному фільмі Параджанова «Тіні забутих предків». Вона вирішила зробити промовою російською мовою, на що відреагував журналіст і попросив перейти на українську. Однак Кадочнікова відмовилася це робити.

«Я українською мовою граю лише в театрі. Ви мене вибачте, але я можу говорити хоч англійською мовою. Будь ласка, поважайте мене. Я багато зробила для України і нікуди не виїжджала. І я граю в театрі вистави українською мовою. Я хотіла сказати найголовніше, ми повинні любити одне одного і розуміти: Україна – одна. Якщо ми будемо ворогувати і ненавидіти за дрібниці одне одного – то ми загинемо», – заявила російською мовою акторка.

Частина людей у залі аплодувала рішенню Кадочнікової. Водночас багато українців негативно поставилися до такого вчинку Народної артистки України.

Так, мовна активістка, дитяча письменниця Лариса Ніцой написала допис, у якому різко засудила поведінку акторки.

«Тіні забутих предків», Марічка, в житті виявилася українофобкою. Сказала, що «достаточно сдєлала для страни, штоби єйо уважалі» і продовжила свій виступ московською. Хочеться запитати в цієї лауреатки багатьох премій, Ларіси Кадочніковой, для какой страни «она сдєлала достаточно»? Для московії? Тягнучи все життя в Україну рускій мір, популяризуючи його язик, за яким прийшли танки? Виконуючи ролі в кіно московською, виступаючи всюди публічно московською, спілкуючись з усіма московською, випершись на сцену вручати премію московською, і лише подекуди послуговується українською, де не можна обійти закон – у виставах», – написала Ніцой.

скриншот: facebook.com/larysa.nitsoi

У коментарях багато користувачів також стали на захист української мови та не підтримали народну артистку.

скриншот: facebook.com/larysa.nitsoi

скриншот: facebook.com/larysa.nitsoi

скриншот: facebook.com/larysa.nitsoi

До речі, Лариса Кадочнікова досі носить звання «Народної артистки Росії». У 2023 році у коментарі «Главкому» вона розповіла, що не бачить проблем у цьому. Артистка нагадала, що отримала відзнаку за багаторічну працю, зокрема за три роки роботи у московському театрі «Современник», «найбільш вільному театрі країни». І за багато, у тому числі, головних ролей у художніх фільмах.

«Звання дається не за політику, а за мистецтво. Може, хтось і отримує за політику, але я отримала за творчість. Я ніколи у політиці участі не брала, – пояснила свою позицію Кадочнікова. – До речі, багато хто поїхав (з України після початку повномасштабної війни), а я як жила, так і залишилася».

Як відомо, Лариса Кадочнікова народилася в родині акторки Ніни Алісової. Свого часу була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. 

У творчому портфоліо актриси десятки ролей у кіно та театрі. Головна роль у культовій стрічці Сергія Параджанова справді змінила її життя. Саме через зйомки в цьому фільмі Лариса у 1964 році залишила роботу в московському театрі «Современник» та переїхала до України, де почала працювати в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки.

У інтервʼю «Главкому» Кадочнікова розповіла, як у 1960-х роках вона, уродженка Москви, переїхала до України, де і проживає до сьогодні.

«Я тоді грала багато головних ролей в театрі «Современник» і подумати не могла, що можна вчинити такий «злочин» до такого театру. Я не думала про особисте життя. Театр був для мене особистим життям, це для мене було все, я повністю розчинялася в найдивовижнішому колективі. Але настав момент, коли треба було визначатись: є чоловік, який працює в Ялті, який працюватиме на кіностудії імені Довженка... І далі допомогла випадкова зустріч із Параджановим. Хоча не можна говорити про випадковість. Богом було вирішено, мабуть, що я переїду до України. До того ж, у мене мати з України. Моє рішення не було проступком, це була доля», –  пригадала акторка. Вона розповіла, що в Україні її дуже люблять, ходять на вистави, впізнають на вулицях, а навколо неї – багато добрих друзів.