Керівник Харківської обласної інфекційної лікарні: Реанімаційне відділення переповнене, смертність висока

В останній тиждень ситуація з поширенням коронавірусу в Україні дещо стабілізувалася. Принаймні, нових антирекордів не було встановлено, а показники кількості нових хворих, виявлених за добу, навіть дещо знизились у порівнянні із попередніми тижнями. Проте, це не є приводом розслаблятися.

Ситуація у медичних закладах країни продовжує бути напруженою і ніякого послаблення медики не відчувають. У Харківській обласній інфекційній лікарні наповненість палаткоронавірусного відділення не знижується. Зі 240 ліжок стабільно зайняті 185-200. У реанімаційному відділенні ситуація ще складніша: наразі там жодного вільного місця. «На жаль, маємо летальні випадки», – констатуєдиректор медичного закладу Павло Нартов.

Вінтерв’ю «Главкому» медик розповів як на п’ятому місяці пандемії забезпечена установа, за чий рахунок лікуються хворі на Сovid-19 та чи отримує персонал обіцяну зарплату у розмірі 300%.

Пане Павле розкажіть, як ваша лікарня справляється коронавірусом?

Наш заклад – перша лінія у лікуванні коронавірусної інфекції. Лікарня є опорною, і всі хворі з Харкова та частини області шпиталізуються саме в наш стаціонар.

Чи правда що в останній місяць більше хворих, ніж місяць тому?

Ні, наразі такої тенденції немає. Близько місяця тому, коли у нас був пік, на стаціонарі знаходилось близько 260 хворих. Зараз стабільно до 200. Взагалі лікарня розрахована на 240 осіб (200 місць для дорослих і ще 40 ліжок в дитячій лікарні).

Як у вас із забезпеченням медперсоналу засобами захисту?

Захисту у нас достатньо: протиепідемічні халати, окуляри, маски, респіратори.

Тобто нічого не бракує?

На даний момент дефіциту немає.

Як йдуть справи із забезпеченням ліками? Чи безплатні для пацієнтів потрібні препарати, передбачені протоколом лікування Covid-19?

Так, вони безкоштовні, їх перелік не такий вже й великий: лопінавір,ритонавір, гідроксихлорохін – той, котрий «Плаквініл». Інші лікувальні препарати, в першу чергу антибактеріальні, теж у нас є в наявності. Нам останнім часом виділяються на них кошти з місцевого бюджету. Не з Національної служби здоров’я (НСЗУ), а саме додатково з бюджету, бо всі ці гроші, які виділяються з НСЗУ, йдуть переважно на зарплатню – 300% отримує медичний персонал. Загалом ми зараз конструктивно працюємо з обласною адміністрацією, вони в курсі наших подій і доволі швидко реагують на всі наші вразливі місця, які необхідно компенсувати.

«На 100% лікування ми точно не можемо забезпечити»

Якщо до вас потрапляє людина з підозрою на Covid-19, яка має ще й супутню хворобу, то ліки з протоколу для лікування коронавірусної інфекції вона отримує безплатно, а за лікування інших хвороб має доплатити?

На 100% лікування ми точно не можемо забезпечити, бо за гроші, які ми отримуємо, треба не лише лікувати, а й обстежувати хворих – це потребує теж додаткових коштів. Деякі аналізи треба робити щодня, деякі – кілька разів на день.

Яку роль у фінансуваннівідіграє НСЗУ?

Справа в тому, що фінансування з НСЗУ відбувається, але там все залежить від анестезіологічних бригад, які забезпечують допомогу хворим з Covid-19. І чим більше цих бригад, тим більше на рахунок заходить коштів від НСЗУ. Зараз основну частину грошей з НСЗУ ми витрачаємо на 300%зарплати.

Ви сказали що фінансування з НСЗУ залежить від кількості бригад. Поясніть, будь ласка, що мається на увазі.

Коли ми укладали угоду зі Службою, то було прописано, що заклад надає основний терапевтичний пакет послуг. Окремо інфекційних пакетів там не було. Через пандемію НСЗУ трохи поміняли правила, почали трішки по-іншому фінансувати і основним пріоритетом визначили саме кількість анестезіологічних бригад.

Тобто персонал вашої лікарні відчувці 300% підвищення?

Так. У бюджеті у нас таких грошей немає. Дякуючи тому, що ці гроші нам зайшли від НСЗУ, ми їх виплатили вже двічі: за квітень та травень.

Якщо судити з ваших відповідей, то у лікарні все чудово. Справді немає проблем черезCovid-19?

Звісно, є. Наприклад, у нас переповнене реанімаційне відділення. Первинно воно було розраховане на шість ліжок, нині ж ми його розширили до 12-ти. На початку спалаху була нестача лікарів-анестезіологів. Якби ви подзвонили місяць тому, я би сказав що у нас купа проблем, і вони не вирішуються. Зараз же з кадрами вирішили питання, з препаратами –  поступово вирішуємо.

І смертність у нас відносно висока, бо хворі поступають переважно тяжкі і з пізніми строками і з патологіями.

Якщо порівнювати ситуацію з пневмонією і зі смертністю від неї, наприклад за той же період минулого року, що змінилось?

У нас з пневмонією як таких не привозять, бо ми –  інфекційна лікарня. Звісно, бувають у нас хворі з вірусною або бактеріальною пневмонією, у нас не пульмонологічне відділення, а у нас інфекційний стаціонар. Тобто якщо йдеться про інфекційне захворювання або як супутнє ускладнення – пневмонія, тоді так. Раніше у нас таких хворих було не так багато. Зараз на порядок вища кількість.

Павло Нартов

«Я перехворів на коронавірус. Спершу думав, що швидко впораюся, але…»

Якщо говорити про пацієнтів, які зараз займаютьдві сотні ліжок стаціонару та реанімації, то це переважно пацієнти якого віку?

Не можна сказати що всі 200 ліжок це хворі 70+, ні. Однозначно це навіть не 50% тих, кому за 70.На щастя, діти взагалі майже не хворіють і не помирають. Є багато факторів які впливають: пізно розпочате лікування, пізня госпіталізація.

Перша проблема – це те, що немає ефективних етіотропних препаратів, тобто тих, які безпосередньо діють на вірус. Наприклад, при грипі чудово працює «Терафлю», «Таміфлю»: призначив у перші два дні і все–хворий буквально на очах одужує. Але вже є якийсь досвід, його все більше і більше, і з часом, я гадаю, ми будемо зменшувати летальність.

Як у вас справи із захворюваністю персоналу?

Я перехворів на коронавірусну інфекцію, коли у нас був пік. Ми якось захворіли всі в один момент. По всьому світу лікарі хворіють. Під постійною дією вірусів захист знижується, і після цього всі починають хворіти в один момент. На той момент, коли всі почали хворіти, забезпечення засобами індивідуального захисту було достатнім. Зараз з медичного персоналу хворіють одиниці.

Те, що ви самі перехворіли, якось допомогло вам у лікуванні інших пацієнтів?

Відчуття практично у всіх одноманітні. Я спершу думав, що швидко впораюся з цією інфекцією, але не вийшло – сталася двостороння пневмонія. Слава Богу, був середній ступінь важкості, а не тяжкий перебіг. Але все одно на одужання пішло 20 діб.

Наталія Сокирчук, «Главком»