«Перші перегони полягали у швидкій розробці вакцини, другі – в оперативному щепленні населення Землі»
Який ще ризик приховує SARS-CoV-2?
Наскільки коронавірусу SARS-CoV-2 потрібно були змінитися, щоб адаптуватися до нового хазяїна – людини? У статті, опублікованій у журналі PLOS Biology, дослідник Оскар Маклін з Університету Глазго з колегами з Великобританії, США та Бельгії вказують, що з грудня 2019 року та впродовж перших 11 місяців пандемії SARS-CoV-2 зазнав дуже малої кількості важливих генетичних змін.
Співавтори статті професор Девід Л. Робертсон з Центру досліджень вірусів в Університеті Глазго (Шотландія) та професор Сергій Понд з Інституту геноміки та еволюційної медицини Темплського університету (Філадельфія) змогли застосувати свій досвід з аналізу даних від ВІЛ та інших вірусів до аналізу SARS -CoV-2.
Співавтор дослідження доктор Оскар Маклін пояснює: «Це не означає, що змін не відбулося. Мутації, що не мають еволюційного значення, накопичуються і видозмінюють вірус в ході мільйонів випадків інфікувань. Деякі зміни можуть жодним чином не позначитися на вірусі, а інші можуть мати відчутний ефект. Однак у випадку SARS -CoV-2 загалом домінували «нейтральні» еволюційні процеси. Маклін додає: «Цей застій можна пояснити дуже сприйнятливою природою людської популяції до цього нового збудника, з обмеженим тиском з боку популяційного імунітету та відсутністю стримування, що призводить до експоненціального зростання, а це робить майже кожен вірус переможцем».
Понд зауважує, «зараження людини від кажана SARS-CoV-2 було дивовижним від самого початку. Зазвичай вірусам, які переходять до хазяїна іншого виду, потрібен певний час для адаптації. Зазвичай більшість вірусів не набувають цих необхідних адаптаційних рис, тому більшість вірусів ніколи не долають цей етап, відтак максимум, який вони здатні спричинити, це невеликі локалізовані спалахи».
Під час вивчення мутаційних процесів SARS-CoV-2, автори знаходять докази досить значних змін, яких він зазнав, але значні трансформації відбувалися до першого зараження SARS-CoV-2 людини. Іншими словами, ці властивості, ймовірно, еволюціонували у кажанів до розповсюдження на людей.
Професор Робертсон зауважує, що причиною пришвидшення еволюції SARS-CoV-2 в кінці 2020 року, пов'язане з посиленням мутацій, полягає в зміні імунної реакції на вірус у людей. Простіше кажучи, наприкінці минулого року вірус дедалі частіше контактував з імунітетом людей, які перехворіли на «класичну» версію Covid-19 у різних формах, а отже, мають до неї імунітет. Кількість таких контактів була і є високою, оскільки чимало людей у тій чи іншій формі стикнулись із коронавірусною хворобою. Внаслідок цього, сам вірус почав створювати варіанти, які можуть, принаймні, частково ухилятися від імунного захисту людини. У поєднанні з тривалим перебігом хвороби – наприклад, у пацієнтів з ослабленим імунітетом – можливе збільшення кількості важливих мутацій вірусу. Іншими словами, вірус із більшою вірогідністю набуде важливих мутацій у випадку інфікування людини із імунодефіцитом різного походження. До прикладу, одна з версій появи британського штаму – це формування мутацій коронавірусу у пацієнта у Великій Британії, який страждав на імунодефіцит.
У результатах дослідження йдеться, що вірус SARS-CoV-2 поки що залишається гострим вірусом, якому протидіє імунна система у переважній більшості випадків. Однак зараз він швидше відходить від варіанту, який циркулював у січні 2020 року, і проти якого спрямована дія всіх існуючих вакцин. Нинішні вакцини поки що спрацьовуватимуть проти більшості циркулюючих варіантів, але чим більше часу минає, і чим більший розрив між вакцинованими та невакцинованими людьми, тим більше шансів, що SARS-CoV-2 набуде мутацій, які зможуть обходити імунітет, що його викликають існуючі вакцини. Професор Робертсон додає: «Перші перегони з Covid-19 полягали у швидкості винайдення вакцини, другі – у швидкості вакцинації населення Землі». Іншими словами, потрібно встигнути щепити усе населення планети вакциною, яка забезпечить захист від коронавірусу, поки SARS-CoV-2 не встиг мутувати до варіанти, проти якого не спрацюють існуючі вакцини.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0