Нічний терор іранськими дронами. Про що говорить нова тактика Росії

Не встигли українці видихнути після ракетних ударів 29 та 31 лютого, під новорічний стіл на мешканців столиці та Київщини очікувала нова «святкова» атака – сумнозвісними іранськими дронами-«шахедами». На корпусах збитих «пташок» від руки написані цинічні «вітання» від окупантів. Загалом, за словами речника Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, за новорічну ніч та після неї силами ППО було збито 84 дрони, тобто 100% від запущених.

Така злива «шахедів» говорить про зміну тактики агресора: тепер він чергує удари дефіцитними крилатими ракетами з нальотами бюджетних безпілотників. Президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні застеріг, що найближчим часом кількість атак «іранцями» може зрости, бо Росія робить ставку на виснаження: «На виснаження наших людей, нашої ППО, нашої енергетики».

Керівник Центру військово-правових досліджень, військовий експерт Олександр Мусієнко в розмові з «Главкомом» пояснює, про що може свідчити нова тактика росіян, чи вдасться їй внести розлад в роботу ППО та чим Україна може відповісти на таку загрозу з повітря. 

Військовий експерт Олександр Мусієнко: Запуск у серійне виробництво дронів-перехоплювачів «шахедів» – це наш шанс

– Системність цих атак залежатиме від того, наскільки буде вистачати цих дронів та технологічних можливостей Ірану їх виробляти та постачати до Росії. Плюс, як відомо, є домовленості щодо розгортання виробництва дронів безпосередньо на російській території, – розмірковує Мусієнко. – На сьогодні ми бачимо партії поставок кількістю до 500 одиниць, які Іран, скоріш за все, може забезпечувати за два-три місяці. Від цього можна відштовхуватися в розрахунках щодо того, наскільки їх може вистачати: якщо 40 дронів використовуються на одну атаку, відповідно однієї отриманої партії вистачить для організації 10-11 атак. Але тут питання в тому, чи Іран може наростити поставки «шахедів» і чи існує домовленість про їхню більшу кількість. 

Про виснаженість ППО президент каже абсолютно правильно, бо дуже часто ми ці безпілотники вимушені збивати зенітно-ракетними комплексами. Оскільки вони ж летять вночі, коли, відповідно, менше візуального контакту. І тільки зараз ми почали використовувати мобільні групи з прожекторами, які дають можливість фіксувати та збивати дрони з іншої зброї. Тож через те, що більшість з них збивається ракетами, це певним чином виснажує наші запаси.

Якщо говорити про енергетику, звісно, у нас є пошкоджені об’єкти. Але і щодо ППО, і щодо енергетики є одне зауваження. ППО нам постійно обіцяють та постачають нові ракети, і після відбиття величезної кількості ракетних атак наші запаси майже не виснажуються. Щодо енергетики ми теж постійно відновлюємося і ситуація вже не є настільки критичною.

Ну, а люди виснажуються через те, що ці атаки відбувається вночі – немає нормального сну, відбувається психологічний тиск і, звичайно, на це ворог також розраховує. Мені здається, у Росії зараз наміри навіть не в тому, аби влучати в якісь енергетичні об’єкти (вони це вже менше можуть робити), а просто нас виснажувати.

Повітряні сили рапортували, що під час останніх атак 100% дронів було збито, але при цьому була й інформація щодо пошкоджень, зокрема, інфраструктурного об’єкту. Це що могло бути в такому випадку – якісь уламки?

Це треба питати у тих, хто коментує. Я теж бачив інформацію ДТЕК та київської влади про те, що запроваджені екстрені відімкнення світла у зв’язку з влучаннями. Якщо це були уламки, думаю, усунути наслідки можна досить швидко, а якщо кудись залетів «шахед», – то це не дуже збігається зі статистикою.

«Поки дрони працюють по ночах, росіяни використовують цей час для виробництва ракет»

Тактика такого посиленого використання дронів може вийти у росіян на перший план через дефіцит крилатих ракет, про який багато говорять, зокрема наші розвідники? Чи ми ще побачимо комбіновані варіанти, які вже точково використовувались, – спочатку виснаження та розвідка дронами, а потім пуск ракет?

Вони вже таку тактику використовували і від неї дещо відмовились. Тому що в денний час доби більшу кількість цих дронів ми можемо збивати іншими засобами – навіть великокаліберними кулеметами, і нам не треба витрачати свої ракети. Плюс мобільні групи з ПЗРК, які можуть спокійно відпрацьовувати по дронах вдень.

Поки ж дрони працюють по ночах, росіяни використовують цей час для виробництва ракет, наскільки їм вистачає потужностей – 40-50 штук на місяць. «Шахеди» набагато дешевші, ніж ракети, їх набагато швидше можна виробити та в набагато більшій кількості використати. Тож, росіяни тепер вночі використовують дрони, а вдень – ракети.

Але підсанкційний Іран, мабуть, теж не може тисячами штампувати ці дрони, хоч вони й не супертехнологічні.   

Справа в тому, що ми не маємо у відкритому доступі інформації, в якій кількості Іран може їх виробляти. Поки можна відштовхуватись від цифри, яку раніше озвучував президент, що Іран має поставити Росії дві тисячі одиниць, але ясна річ, що це не відбудеться за один етап. Тут інше питання: враховуючи конфронтацію з Саудівською Аравією, Азербайджаном, Ізраїлем, Іран може зберігати більшу частину дронів для себе.

Але, в принципі, технологія їхнього виготовлення нескладна, тому за налагодженого виробництва, запасу складників їх можна виробляти по кілька одиниць на день, 150-180 на місяць. Якщо ж виробництво розширити, вклавши додаткові гроші, то можна і більше. Але явно більше та швидше, ніж робити ракети, бо п’ять-шість ракет за день ви точно не зробите, яке б виробництво у вас не було. Росія зараз хоче сама налагодити виробництво дронів і розглядає варіанти створення відповідних ліній в Татарстані або інших регіонах. Але запуск будь-чого нового потребує часу.

Які сильні і слабкі якості дронів ви б виділили?

Вони можуть пересуватися на велику відстань, і, хто б що не казав, не залежать від морозів, бо не використовують електромоторів. У них проста та надійна система прицілювання за допомогою супутника. Дрон летить в режимі радіомовчання, тож ви його не перехопите – аби його збити, треба розірвати його зв'язок з супутником. Плюс він летить на низькій висоті, не завжди помітній кожному радару.

Недоліки в нього теж є. По-перше, він все-таки голосно летить, по-друге, на невисокій швидкості, що дає можливість збивати його різними засобами, тим більше маючи сучасні засоби ППО. Як тільки на озброєння були поставлені NASAMS, одразу ефективність збиття «шахедів» підвищилась у порівнянні з жовтнем, коли було багато пропусків. 

Але все одно росіяни продовжують на дрони розраховувати.

Вони думають, що ми виснажимося раніше і у нас стане менше ракет швидше, ніж у них дронів. От такий простий розрахунок.

А ми самі можемо чи вже виготовляємо подібні ударні механізми, зважаючи на їхню дешевизну та ефективність?

Сподіваюсь, що ми вже їх робимо. Принаймні, я знаю кілька ідей і проєктів, які вже пройшли затвердження і зараз перебувають на стадії випробування і так далі. Думаю, вже цього року ми побачимо багато наших новинок. Всі фахівці, з якими розмовляєш, кажуть, що «шахед» – доволі проста технологія. І у нас точно не дурніші інженери, ніж в Ірані, аби зробити безпілотники такого типу. Інше питання – чому їх досі не зробили?

До речі, у нас скоро мають увійти в серійне виробництво дрони-перехоплювачі «шахедів». Є українські розробки, за якими собівартість такого дрона складає $4-5 тис. Це зовсім невеликі гроші, за які можна мати доволі непогану зброю. Думаю, подібні дрони, поки не маємо ракет, – це для нас просто шанс і must have.

«З «шахедами» можна боротися за підручниками Другої світової»

При скупчених атаках 29 та 31 грудня росіяни несподівано перейшли з вже звичної практики накривання великими залпами з тривалими передишками між ними до атак порціями поменше, але частіше. Ви також не вгадали з новорічним «сюрпризом», бо після ударів 29-го вважали, що на відновлення росіянам знадобиться мінімум тиждень.

Так, вони можуть варіювати. Але треба розуміти, які саме задачі ставляться. Раніше вони намагалися по меншій кількості цілей вдарити великою кількістю ракет. Умовно кажучи, якщо п’ять летять, а чотири зіб’ють – то одна долетить. Під час обстрілу 31-го неясно було, куди взагалі вони намагались попасти: в Києві були влучання в цивільні об’єкти, але при цьому менше цілили по енергетичних об’єктах. Тактика надалі може змінюватись, єдине, що точно можна сказати: ракетні удари не припиняться, доки у Росії лишатимуться хоча б кілька ракет.

Речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат розповідав, що ЗРК NASAMS під час атаки дронів в новорічну ніч працювали ледь не в режимі артилерії. Ледь встигали їх перезаряджати, бо таких комплексів у нас не так багато. В очікуванні появи вітчизняних дронів-«антишахедників», як боротися з цими нічними нальотами, окрім як такими дефіцитними системами?

Нам просто потрібна велика кількість прожекторів і «зеніток». У підручниках з Другої світової війни добре описано, як боротися з ворожою авіацію – та ж тактика може бути застосована і проти «шахедів». Головне – їх виявляти та бачити. NASAMS та інші засоби такого плану застосовують тому, що у них дуже якісні та сучасні радари, які дають можливість засікати ціль на відстані. І те, що ми збиваємо велику кількість дронів і NASAMS використовуємо як артилерію, – це добре.

Американська система ППО NASAMS не надає смертоносним дронам шансів, але в Україні поки цих комплексів замало

Фото: EPA

Питань немає: якщо у нас є великі запаси ракет або для нас їх точно вироблять, то можна і ними збивати. Якщо Ігнат каже, що їх вистачає, то, мабуть, вистачає. Але наскільки? Скільки на складах наших партнерів є цих снарядів, які нам потенційно можуть дати? Якщо треба буде запускати виробництво і чекати їхнього поповнення, це, звісно, займе час.

З огляду на події останніх (поки теплих) днів, чого очікувати цієї зими від противника?

Зараз глобально важливо те, хто першим почне чи продовжить наступальні дії. Думаю, ми здатні і в районі Кремінної просунутися, і далі, створюючи для ворога серйозні проблеми. При цьому будемо очікувати на ще більшу підтримку зброєю від наших партнерів, аби наступати, наприклад, на найважливішому напрямку – півдні. Росія ж в свою чергу буде готувати мобілізованих, своє ударне угрупування, аби нам на березень-квітень створити неприємності з якогось боку. Найочевиднішим для цього виглядає напрямок з боку Луганщини-Харківщини.

А от їхній ракетний терор провалюється, бо вже січень, а Україна досі не в блекауті. Тобто цей розрахунок вже не спрацьовує.

Путін (щоправда, не дуже оптимістично) каже про стратегію «курочка по зернышку»…

Але і Захід активізувався, який нам постачає генератори, трансформатори і все необхідне. Тобто відновлюватися ми можемо швидше, ніж росіяни нам завдавати ушкодження. Ми матимемо можливість зберігати якийсь баланс, нехай і зі стабілізаційними відключеннями по кілька годин на день, але це не буде величезна катастрофа, яку нам хотіла організувати Росія. І цей терор не буде тим фактором, який зламає народний опір. 85% українців не підтримують територіальних поступок вже після цих витків ракетного терору. Але Росія в своєму впертому безумстві буде продовжувати саме таку тактику.

Павло Вуєць, «Главком»