Подвійне звільнення. Як подружжя Хомчака-Коваленко зустріли укази Зеленського про втрату своїх посад
В інтерв’ю «Главкому» ексглава Чернігівської ОДА переконує, що залищається в президентській команді
В останні дні липня президент Зеленський звільнив з посади головнокомандувача Збройних сил Руслана Хомчака. А вже наступного дня Кабмін звільнив з посади очільниці Чернігівської обладміністрації його дружину – Анну Коваленко.
З погляду пересічного спостерігача це виглядає як подвійний удар по родині Хомчака-Коваленко. Прессекретар президента Сергій Никифоров після публікації відповідних указів заявив, що президент «не бачить синергії між Міноборони і ЗСУ, натомість бачить конфлікти». «Главком» також описував ці непрості стосунки, які склалися між Русланом Хомчаком і главою Міноборони Андрієм Тараном. Після відставки Хомчака з посади головнокомандувача президент призначив його на посаду заступника секретаря РНБО. Але це виглядає як «списання на пенсію» амбітного генерала.
І якщо у випадку з відставкою генерала Хомчака були хоч якісь пояснення, то звільнення дружини Хомчака – Анни Коваленко – відбулося досить тихо і майже непомітно. Хоча ще дев’ять місяців тому президент особисто представляв її на Чернігівщині. Тоді навіть пророче обмовився: «Вона буде єдиною в Україні жінкою, яка очолює область. Не в сенсі того, що вона ненадовго очолить, а в сенсі того, що все більше і більше жінок ставатимуть головами ОДА».
Для Коваленко рішення про її звільнення стало несподіванкою – ані до його ухвалення, ані після вона не спілкувалася з президентом. Ще напередодні вона відправляла в Офіс звіт про пророблену роботу.
Для своїх 30 років Анна встигла зробити карколомну кар’єру. З 2014 року вона була радницею аж трьох міністрів оборони, двічі балотувалася в народні депутати, у 2019 році обралася до парламенту від «Слуги народу», працювала заступницею керівника Офісу президента, працювала заступницею очільника Міністерства розвитку громад та територій. Минулого року Коваленко вийшла заміж за генерала Руслана Хомчака і очолила Чернігівщину. Щоправда, як виявилося, ненадовго. На своїй посаді Коваленко пробула трохи більше дев’яти місяців. При цьому маючи фах магістра театрознавства Київського університету кіно і телебачення, який закінчила у 2013 році.
В інтерв’ю «Главкому» Анна Коваленко неохоче коментує рішення президента Володимира Зеленського. Але вона чи не вперше публічно описала своє знайомство з Русланом Хомчаком та відкрила деталі конфлікту з фронтменом музичного гурту «Антитіла». А також відповіла на питання про долю «трьох квартир Хомчака» і прокоментувала відносини з екс-міністром Арсеном Аваковим.
Пані Анно, Кабінет міністрів звільнив вас з посади практично одночасно зі звільненням президентом вашого чоловіка Руслана Хомчака. Ці відставки – це якісь атаки на всю вашу родину? Чи тільки на чоловіка, або тільки на вас?
Перепрошую, ви ще забули згадати нашу донечку Марічку (жартую). Чесно кажучи, це взагалі не атаки. У нас чомусь кадрові ротації сприймаються, як якійсь акт терору чи покарання. Президент впроваджує свою кадрову стратегію. І президент має право розраховувати на довіру з нашого боку.
Щодо взаємозалежності наших з чоловіком кар’єр, то кожен з нас її вибудовує сам, незалежно один від одного. Перед тим, як почалися стосунки з Русланом Борисовичем, я відбулася як експерт з питань нацбезпеки і оборони, була народним депутатом, заступником керівника Офісу президента, заступником міністра регіональної політики. І перші перемовини про моє керівництво облдержадміністрацією теж почались до наших відносин.
У своєму крайньому інтерв’ю до нашої з вами зустрічі ви розповідаєте про плани розвитку Чернігівщини, ділитеся успіхами. Значить, рішення президента для вас несподіванка?
Частково воно було несподіванкою. Але коли вирішувалось питання призначення на керівника ОДА, президент мав зі мною розмову і логіку його теперішнього рішення я розумію. Насправді з першого дня робота на подібній посаді означає, що тебе мало не щодня можуть звільнити. І твоє завдання – робити якомога більше хороших справ за найкоротший проміжок часу. Або, принаймні, закласти підвалини змін, які мають відбутися в майбутньому уже без тебе.
Ви з чоловіком вдома обговорювали ваші звільнення? Що одне одному сказали?
Зраділи, бо несподівано у нас вперше з’явився час на нормальний сімейний відпочинок. Де його проведемо, поки не знаю.
Представляючи вас у Чернігові у жовтні 2020 року, Володимир Зеленський поставив завдання «втілити перспективи області у життя», а також називав вас порядною, чесною та професійною. Як так сталося, що ви навіть одного року не пропрацювали? Президент мав підстави змінити думку?
Я виконувала всі поставлені президентом задачі і можу сказати, що залишаюсь в його команді. Наскільки я знаю, глава держави не змінив думки щодо моїх якостей. І впевнена, що я його не підвела.
Я відправила до Офісу президента свій звіт про зроблену роботу за останні дев’ять місяців. У четвер, 29 липня, в ОДА перед журналістами відбулася моя публічна презентація звіту. Конструктивної роботи зроблено багато. Але крім фактору адміністративної роботи є ще і політична компонента.
Український співак та волонтер, лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя розкритикував начальника Медичних сил ЗСУ Ігоря Хоменка, який відправив у Конго невакцинованих військових у складі миротворчої місії. Також він заявляв, що йому телефонували ви з риками в слухавку. А за викриття, стверджує співак, його нібито навіть хотіли призвати до армії. Це дійсно була спроба помсти?
«Ніколи не розказуй мені хто і в чому я винний на нашій землі». Так в пісні «Люди, як кораблі» співає Тарас Тополя? Дуже поважаю його як музиканта. Звичайно, всі його заяви ми перевірили. Я запросила інформацію у командувача Медичних сил ЗСУ Ігоря Хоменка, була присутня епідеміолог і ще ціла команда експертів. Вони пояснили: усе, що було необхідно для військових, було зроблено. Наші миротворці були вакциновані обов’язковими вакцинами, які необхідні для миротворчої місії. Тарас хотів, щоби їх вакцинували додатково проти деяких інфекцій, які періодично трапляються в Конго. Спалахів останніх в той момент не було. Тим не менше, завдяки допомозі ООН військовослужбовці були вакциновані додатково.
Щодо нібито того, що його хотіли призвати в армію – це дуже схоже на чиюсь провокацію. Його по закону не можуть призвати – у нього троє дітей.
Ви згадали командувача Медичних сил. У серпні 2020 року СБУ заявила, що викрила корупційну схему, фігурантами якої були, у тому числі, посадовці Медичних сил ЗСУ на чолі з Ігорем Хоменком. Враховуючи, що Медсили підпорядковувалося вашому чоловікові Руслану Хомчаку, чи брала ваша родина участь у слідчих діях?
Я точно не брала, ця історія сталась, коли я вже не працювала в Офісі президента. Про чоловіка – не знаю, ми роботу вдома не обговорюємо.
З того, що я знаю зі ЗМІ, то за наказом міністра оборони був призначений спеціальний уповноважений в Медичних силах для цієї закупівлі без подання головнокомандувача. Якщо мені не зраджує пам’ять, саме в цей час так і не був запущений Центр оборонних закупівель.
Плюс, з китайської сторони договір про закупівлю обладнання був підписаний офіцером головного управління розвідки Міноборони. Як на мене, все це створює умови для підвищення корупційних ризиків, нехай слідство розбирається. Сподіваюсь, у Міноборони зробили всі необхідні висновки.
Свого часу багато дорікали генералові Хомчаку тим, що він отримав від держави три квартири у службове користування. Ви зараз проживаєте в одній із них?
Ця історія була «хайпом» і не мала стосунку до якихось неправомірних дій. Навпаки, мій чоловік зробив дуже чесно. Я не бачила, щоби хтось із високопосадовців вчинив так само. Закон йому дозволяв залишити собі квартири у тих місцях, де він служив. Щоби отримати службове житло у Києві, він віддав попередньо отриману житлову площу ЗСУ. Хоча закон не має зворотного зв’язку і він міг цього не робити.
Для інформації: ми зараз живемо у службовому житлі і не маємо власної квартири. Взагалі, питання житла для військових залишається проблемою, у черзі зараз без власного житла перебуває понад 45 тис. військовослужбовців.
Ви ж були радницею трьох міністрів оборони. Чи радили ви їм звернути увагу на цю проблему? Чому вас не почули?
На посаді радниці я займалася більше волонтерською діяльністю, інформаційною, комунікаціями з НАТО. Вирішення цієї проблеми – це не тільки питання Міноборони, це взаємодія з Кабміном, депутатами Верховної Ради. Адже йдеться про великі гроші, великі інвестиції.
Що саме ви радили кожному з міністрів оборони, з ким працювали?
Михайло Коваль прийшов тоді, коли після Майдану ми формували батальйони територіальної оборони, Нацгвардії. Все це були люди з Майдану. За Коваля ми з дівчатами організували call-центр, який був спочатку при Міноборони, а потім перекочував до тоді ще Адміністрації президента. Було по 400 дзвінків на день.
Наприклад, були від хлопців, які сидять в окопах. Вони повідомили, що змінили місце локації через влучання ворога по їх позиціях. І зробили це без погодження з командуванням. Їх командир вважав солдатів дезертирами, а вони в такий-от спосіб повідомили call-центру, що просто змінили локацію. Коли мами, дружини військових перекривали вулиці, кожен з міністрів мені казав, що вулиця перекрита, треба вирішити проблему.
Тобто слід визнати, що ви займалися гасінням «пожеж»?
Так, а ще інформдіяльністю, ми друкували листівки.
За міністра Валерія Гелетея вже з’явилися якісь системні речі, це був етап, коли ми активно взаємодіяли з експертами з НАТО.
За міністра Степана Полторака я поїхала працювати до аналітичного центру у США. Там я писала порівняльний аналіз між США і Україною «Демократичний цивільний контроль за розвідкою і контррозвідкою».
Після завершення роботи з міністрами оборони ви познайомилися з Русланом Хомчаком. Розкажіть, як ви з ним вперше побачилися, коли подивилися одне одному в очі?
Ми познайомилися у 2017 році. Він був слухачем курсу «Стратегічне лідерство: сектор безпеки і оборони України» у Києво-Могилянській бізнес-школі, а я – керівником цього проєкту. Викладала «Демократичний цивільний контроль за розвідкою і контррозвідкою». Так і познайомилися.
Ми досить тривалий час дружили, він працював у Міноборони. А почали зустрічатися, коли я почала працювати заступницею очільника Міністерства громад і територій у травня 2020-го.
Хто ініціював стосунки?
У нас якось демократично вийшло. Обидва.
Давайте поговоримо про область, у якій ви працювали. На Чернігівщині досі не вирішено одне з ключових для безпеки питань: доступність телесигналу до всіх куточків області. Так само є проблема із покриттям мобільним зв’язком і інтернетом. Чому ця проблема досі не вирішується?
В цьому питанні вже є конкретні досягнення. Телесигнал «Суспільного» в кількох прикордонних районах був значно посилений саме завдяки обласній адміністрації. Загалом у Чернігівщини з Російською Федерацією 183 кілометрів державного кордону, ще 225 км – з Республікою Білорусь. Чернігівська область одна з найбільших в Україні за площею і одна з найменших за кількістю населення. Це означає, що для мобільних операторів комерційно невигідно облаштовувати потужний сигнал, бо користувачів буде небагато.
Ми з командою визнали для себе цю про проблему однією з пріоритетних. Цього тижня мало відбутись підписання меморандуму з одним із мобільних операторів, який передбачав встановлення в області близько 300 передавачів за кілька років. Насамперед вони мали покривати прикордонні зони, туристичні об’єкти та медичну інфраструктуру. Ми змогли знайти аргументи, щоб оператор покращив якість покриття сигналом в Чернігівській області та досягти баланс між комерційними пріоритетами оператора та стратегічними пріоритетами розвитку регіону.
Від цього мобільного оператора навіть представник до нас мав приїхати підписувати угоду, але, вочевидь, через зміну керівництва в області документ поки підписано не буде.
Окрім того, для 51 громад з 57-ми ми відпрацювали проєкти для Мінцифри на зведення оптоволоконного покриття інтернету. Сума становить приблизно 59 млн грн. Загалом ми розгорнули неабияку діяльність на цьому напрямку і сподіваємось, що мій наступник продовжить цю справу.
Які настрої у громад на Чернігівщині з огляду на погіршення відносин України з Білоруссю? Чи бояться люди, що з території Білорусі Росія може вчинити повномасштабне вторгнення?
Коли кілька місяців тому дуже зросла концентрація російських військ на наших кордонах, мені, як голові територіальної оборони області, випало координувати всю роботу, пов’язану з навчаннями цієї територіальної оборони. Треба було мобілізувати кілька тисяч резервістів. Тоді багато хто говорив, що люди бояться, і будуть уникати призову. Але після інформаційної кампанії та якісної співпраці з головами територіальних громад ми отримали результат, який для багатьох став справжньою сенсацією. Явка вже в перший день навчань перевищила 100%.
Існує міф про поширені проросійські настрої на Чернігівщині, оскільки, мовляв, область прикордонна. Але ми провели соціологічне дослідження і лише в 1% з опитаних виявили подібні настрої. Окрім того, 87% жінок області готові брати участь у заходах територіальної оборони.
Які у вас подальші плани, які маєте амбіції?
Я про це повідомлю пізніше.
Журналіст Олексій Бобровников на своїй сторінці у Facebook пише, що йому пропонували зайнятись вашим політичним піаром на Заході. Навіщо вам піар на Заході?
Я особисто з цим журналістом навіть не знайома. Після його поста у Facebook, дізналась, що один з моїх помічників дійсно спілкувався з Олексієм щодо можливого сприяння з його боку для налагодження контактів із благодійними фондами в Європі. Мова йшла про підтримку проєктів на Чернігівщині. Але далі розмов ці контакти з Олексієм, наскільки я знаю, не пішли. Про якийсь піар точно не йшлося.
Тобто хтось спілкується від вашого імені без вашого відома?
Це називається делегуванням повноважень. Я ставила задачу своїм підрозділам знайти максимальний перелік міжнародних фондів, які можуть сприяти нам в роботі.
Але журналіст стверджує, що розмова була саме про політичний піар.
Це нісенітниця.
Чи є ті, хто дуже радів вашому звільненню? Хто ваші опоненти, вороги?
Не думаю, що у нас є прямо вороги. Ми живемо в часи, коли існує масивний інтершум і звинувачення людей. Я ж не маю виправдовуватися, коли кожен раз хтось щось вигадує.
У 2014 році ви від МВС і її очільника Арсена Авакова отримали нагородну зброю. За що?
Отримала за те, що була командиром Самооборони Майдану, всі командири отримали таку зброю.
Які маєте відносини з Арсеном Аваковим, чи спілкуєтесь зараз?
Раніше у спілкуванні і обговоренні робочих моментів я не раз отримувала від нього дуже влучні і мудрі поради. Ми познайомилися з ним у 2014 році на Майдані.
В Україні дуже багато активістів і політиків раділи відставці Авакова. Ви були серед них?
Ні. Дивіться, всі наші роботи, як то очільництво областю, або міністерством – тимчасові. Арсен Борисович – дуже професійна людина. Він знає, як працює система. Він був порадником, маятником багатьох міністрів, голів облдержадміністрацій, з Офісу президента з ним радилися.
Наскільки новий міністр МВС Монастирський є самостійною фігурою?
Свою політичну самодостатність Денис Монастрський продемонстрував ще на посаді голови парламентського комітету. Цей досвід дає йому можливість бути якісним міністром.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0