Річниця підписання Будапештського меморандум: чи є там гарантії безпеки?

5 грудня 1994 року Україна підписала Будапештський меморандум, у якому задекларувала свій неядерний статус. Повна назва документа: Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Документ підписали в Будапешті (звідки й назва меморандуму) другий президент України Леонід Кучма, президент США Білл Клінтон, президент Росії Борис Єльцин та прем’єр Великої Британії Джон Мейджор.

Про що йдеться в Будапештському меморандумі?

Документ складається із шести пунктів, у ньому зазначається, що Україна вирішила відмовитися від ядерного статусу та ліквідувати арсенал ядерної зброї.

Натомість країни-підписанти меморандуму:

• зобов’язалися поважати незалежність і суверенітет та чинні кордони України,

• підтвердили свої зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, а також що ніяка їхня зброя ніколи не буде використана проти нашої держави, окрім цілей самооборони,

• зобов’язалися утримуватись від економічного тиску на Україну,

• підтвердили зобов’язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН для надання допомоги Україні в разі, якщо наша держава стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї,

• підтвердили щодо України своє зобов’язання не застосовувати ядерну зброю, крім випадку нападу на них самих, їхні території, збройні сили або на їхніх союзників,

Фактично Будапештський меморандум остаточно закріпив без’ядерний статус України.

Спочатку зобов’язання поважати незалежність та територіальну цілісність України взяли США, Велика Британія та Росія. Згодом до Будапештського меморандуму приєдналися Франція й Китай (які також є ядерними державами).

Проте у 2014 році Росія порушила цю угоду та збройним шляхом захопивши Крим, окупувала частину Донбасу і почала воєнні дії.

Before signing anything with @Russia google “Budapest 1994” pic.twitter.com/SGHVgt2pdO

— Ukraine / Україна (@Ukraine) December 5, 2020

Гарантії чи запевнення?

Мовні версії Будапештського меморандуму відрізняються. Українська версія назви меморандуму справді містить словосполучення «гарантії безпеки», тоді як в англійському варіанті документа йдеться про «безпекові запевнення» (security assurances). І саме цей варіант, у назві якого вживається слово «assurances», чинний для США та Великої Британії.

У той же час у чинному для Москви російському варіанті також говориться саме про «гарантії безпеки».

На думку міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, «запевнення» щодо безпеки й «гарантії» – різні юридичні терміни. У зв’язку з цим Кулеба в одному з інтерв’ю зазначав, що «запевнення» щодо безпеки й «гарантії» є різними юридичними термінами.

«Є нагальне питання гарантій безпеки для України. Станом на зараз єдиним документом, який, як вважається, такі гарантії надавав, є Будапештський меморандум. Ми його взяли за точку відліку. Але сувора правда міжнародної політики полягає в тому, що ніяких гарантій нам Будапештський меморандум не надав… Питання навіть не в назві цього документа. У міжнародному праві міжнародний документ, незалежно від назви, зберігає свій статус. Питання в тому, що нам дали запевнення, а не гарантії. А ось це вже два різних абсолютно юридичних терміни, – пояснив міністр.

Ці семантичні відмінності пояснював також колишній посол США в Україні (у 1998-2000 роках) Стівен Пайфер.

US officials made clear to Ukrainian counterparts the difference between guarantees & assurances. Washington & Kyiv at that time did not anticipate what Putin did in 2014. Russia's violation of its assurances unfortunately has discredited assurances as non-proliferation tool. https://t.co/HS82RH3T0h

— Steven Pifer (@steven_pifer) June 13, 2018

«Запевнення щодо безпеки схожі до тих, які містяться у Будапештському меморандумі, не мають такої ж ваги, як гарантії безпеки НАТО, або ж гарантії в угодах про обопільну безпеку, які США мають із Японією та Південною Кореєю… Проблема в тому, що дії Росії проти України дискредитували запевнення щодо безпеки, – наголошував Пайфер.

Яким ядерним арсеналом володіла Україна?

Після розпаду СРСР у 1991 році Україна успадкувала третій за розміром у світі (після США та Росії) ракетно-ядерний арсенал – 220 одиниць стратегічних носіїв, за якими було сумарно зараховано 1 944 ядерні заряди, а також 2 500 одиниць тактичної ядерної зброї.

Зауважимо, що система управління ракетними комплексами була централізованою, і центр управління знаходився на території Росії – тобто Україна фактично була ядерною країною без так званої ядерної кнопки.

Як Україна позбувалася ядерної зброї

У першій половині 1992 року (станом на травень) з України вивезли до Росії тактичну ядерну зброю «для розукомплектування» (це передбачала Угода між державами-учасницями СНД щодо Стратегічних сил).

У 1996-2001 роках на території України були знищені шахтно-пускові установки для балістичних ракет.

А стратегічні бомбардувальники, які могли нести ядерну зброю, до 2006 року ліквідували, передали Росії, а також зробили музейними експонатами. Знищили або передали в РФ і крилаті ракети повітряного базування.

Як відомо, президент України Володимир Зеленський пропонує «реанімувати» Будапештський меморандум.

Також посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії Вадим Пристайко пояснив, коли гаранти Будапештського меморандуму виконають свої зобов’язання.

У той же час народний депутат Володимир В’ятрович вважає, що Україна не отримала жодних гарантій безпеки за відмову від ядерної зброї.