Хвилина мовчання: згадаймо волейболіста Станіслава Макайду
Захиснику було 23 роки
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Станіслава Макайду.
Станіслав був солдатом десантно-штурмового взводу. Займався спортом з дитинства та волейбол полюбив найбільше: для нього волейбол був більше ніж просто гра – волейбол був усім його життям. Виступав за низку команд на районних, обласних та всеукраїнських змаганнях.
Окрім спорту, Макайда захоплювався музикою. Будував плани разом зі своєю коханою дівчиною Вікторією.
Хлопець 1999 року в Хотині на Буковині. У 2003-му році їхня сім’я переїхала до Недобоївців. Там хлопчик ходив у садочок, згодом навчався школі. Був активним та товариським школярем.
Юнак захоплювався та займався волейболом на професійному рівні, доказом цього є стос грамот та низка нагород.
Станіслав неодноразово брав участь у районних та обласних лігах з волейболу, виступав у складі різних команд, зокрема «Садгора-Нива», «Ватага». Кілька років поспіль відстоював честь Недобоївської громади на всеукраїнській спартакіаді. Навіть коли вступив до Українського гуманітарного інституту, що в Бучі Київської області, виступав за команду закладу.
«Стас дуже любив рибалити, це, мабуть, друга його улюблена справа, – каже старший брат Влад. – А ще він вправно грав на трубі і барабанах, до речі, був барабанщиком у молодіжній музикальній групі».
Також хлопець полюбляв подорожувати: відвідав Буковель, Єгипет, Ізраїль, Саудівську Аравію, мріяв побувати у Туреччині та побачити Рим.
«На його обличчі завжди сяяла посмішка, а серце було відкритим для всіх, – розповідаючи це, голос матері Оксани Іванівни тремтить від сліз. – Був добрим, слухняним, турботливим. Жив, як кажуть, на позитиві, ніколи ні на кого не образився і нікого не образив, не обмовив, не засудив. Навпаки щиро радів чужим успіхам, тому й мав чимало друзів.
Будь-яку ситуацію вмів вирішити жартома, аби всім було добре. З будь-ким знаходив спільну мову, поспішав виручити та допомогти тим, хто цього потребував, полюбляв усім дарувати подарунки. Був світлою і доброю людиною».
Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії молодий волейболіст вирушив на фронт, щоб захищати свою родину та країну зі зброєю в руках.
Свій останній бій Макайда прийняв у районі одного із сіл під Мар’їнкою на Донеччині. Станіслав перестав виходити на зв’язок наприкінці лютого 2023 року, рідні навіть почали шукати солдата через соціальні мережі. Однак, на початку березня близькі побратими хлопця повідомили, що його більше немає.
Станіслав Макайда загинув 24 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Хлопцеві було 23 роки.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0