Хвилина мовчання: згадаймо кінорежисера Олега Бобала

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олега Бобало.

Відомого режисера-захисника не стало 20 грудня минулого року. Олег трагічно загинув неподалік Бахмута.

Режисер пішов у бій проти «вагнерівців» піхотинцем, щоб допомогти побратимам, хоча сам Бобало на фронті служив артилеристом. Захиснику вдалося відбити три страшні атаки, однак він отримав тяжке осколкове поранення, яке виявилося несумісним із життям. Чоловіку було 44 роки.

колаж: Меморіал

Олег Бобало родом зі Львова. Жив у столиці. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Був режисером, знімав кіно, телевізійні програми та рекламу. Колекціонував старі кінокамери. Чоловік цікавився історією України, знімав про це документальні фільми.

Олег працював над короткометражним фільмом «Структура кави, або «Абзац..!», серіалом «Мамочки», кінострічкою «Вони закінчили війну», «Альпініст», «Як козаки», «Українське кіно. Становлення», а також знімав телепередачі та рекламні ролики.

Олег Бобало не був військовим, він був режисером (таким позивним і нагородили його побратими). Знімав кіно, кліпи, рекламу, але після 24-го лютого спочатку записався у ТрО, а згодом вступив до лав ЗСУ. І навіть там він не припинив займатися своєю улюбленою справою – знімати історії.

Колегам кінорежисер запам'ятався як щира і доброзичлива людина, майстер своєї справи. «Був дуже чуйним до акторів і в одно час розумів цінність виразного зображення. Взагалі, був відвертим та справжнім. Завжди пам'ятатиму його усміхненим», – розповів документаліст Дмитро Тяжлов.

«Мій герой. Тільки нещодавно дізналась, що в Британії його призначили командиром відділення. Він сумлінно навчався. Тому й пішов в ту страшну ніч, бо знав як боротись з тією нечистю, знав, що без нього і таких, як він, може загинути багато наших хлопців. І поборов, і вистояв, але… Він загинув за 9 км від Бахмута. Міг не йти, а лишитись на базі… Він був артилеристом, але добровільно пішов піхотинцем, бо не вистачало людей, а треба було рятувати хлопців …Він відбив три страшні атаки «вагнерівців», – зауважила дружина загиблого Ганна.

У захисника залишилися дружина та донька. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.