Хвилина мовчання: згадаймо захисника Донецького аеропорту Валерія Красняна
У 2020-му чоловік виїхав разом з родиною за кордон – до Німеччини, проте з початком повномасштабного вторгнення повернуся до України та знову став на захист Батьківщини
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Валерія Красняна.
Кіборг Валерій Краснян, позивний Барс, загинув 24 листопада 2022 року у бою з окупантами на Харківщині. Йому був 51 рік.
«Це псевдо «приліпилося» до мене ще в армії, де я служив у десантно-штурмовій бригаді. Хлопці жартували, що я, наче барс, всюди пролізу під час розвідки, – розповідав Валерій в одному з інтерв’ю. – Ніколи не думав, що доведеться захищати свою землю від російських окупантів. Коли ворог нападає на твою батьківщину, то обов’язок кожного чоловіка – стати на її захист, віддати свій борг. Хотілося мати свою незалежну державу, свою владу, чесні закони».
Валерій родом з Чернівецької області. З 1996 року був у лавах ГО «Тризуб», служив в армії. Був у складі миротворчих місій, зокрема в Грузії. У мирному житті працював лісником.
Після Революції Гідності поїхав на війну разом з батальйоном «Айдар». Воював на Донбасі, зокрема, на Савур-Могилі та в Щасті. Був під Іловайськом. Згодом долучився до Добровольчого українського корпусу. Став командиром 2-ї штурмової роти. Разом із побратимами був у боях за Донецький аеропорт, Піски та шахту «Бутівку».
«Відступати не можна було. Бо якщо ти прийшов добровольцем, то повинен стояти до кінця. Найстрашніше – це сама війна. Найстрашніше, коли тебе зраджують, коли у людей немає честі, коли не відповідають за свої слова. Донецький аеропорт став переломним для всієї війни», – стверджував Барс.
Справжнє щастя Валерій пізнав, коли повернувся з війни 2015 року і зустрів чернівецьку волонтерку Наталію. У подружжя народились двійнята. Тоді військовий зізнався, що вперше заплакав, коли взяв їх на руки.
У 2015 році став керівником Центру допомоги учасникам АТО у Чернівецькій області. Був представником президента з питань учасників АТО та радником голови Чернівецької ОДА. У 2018 році був нагороджений орденом Данила Галицького. У 2020-му виїхав разом з родиною за кордон – до Німеччини.
З початком повномасштабного вторгнення Барс повернуся до України та знову став на захист Батьківщини. Спочатку боронив Київщину, потім вирушив на Харківщину. Воював у складі 107-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Хочеться, щоб мої та інші діти не знали, що таке війна, не втрачали своїх батьків, жили в нормальній державі. Навіть страшно подумати, що мій Миколка колись піде воювати. Тому треба якнайшвидше закінчити цю війну. Добре працювати, піднімати дітей на ноги. І не виїжджати за кордон, а розбудовувати свою країну.
Валерій Краснян
51-річний Валерій Краснян загинув на Харківщині 24 листопада. Він підірвався на міні, коли повертався із бойового завдання. Поховали захисника на Алеї Слави у Чернівцях.
У Валерія залишилися дружина, син і донька.
«Мамо, а можна піти в магазин, де продають серця, ми покладемо татові інше серце, і він буде жити», – так питали п’ятирічні двійнята Миколка та Богданка, яким розповіли, що їхній батько загинув на війні.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0